
Електронна бібліотека/Проза
- Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
- Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
- Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
- ЧуттяЮрій Гундарєв
- МузаЮрій Гундарєв
- МовчанняЮрій Гундарєв
- СтратаЮрій Гундарєв
- Архіваріус (новела)Віктор Палинський
- АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
- чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
- напевно це найважче...Анатолій Дністровий
- хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
- знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
- МуміїАнатолій Дністровий
- Поет. 2025Ігор Павлюк
- СучаснеІгор Павлюк
- Подорож до горизонтуІгор Павлюк
- НесосвітеннеІгор Павлюк
- Нічна рибалка на СтіксіІгор Павлюк
- СИРЕНАЮрій Гундарєв
- ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕЮрій Гундарєв
- Я, МАМА І ВІЙНАЮрій Гундарєв
- не знаю чи здатний назвати речі які бачу...Анатолій Дністровий
- активно і безперервно...Анатолій Дністровий
- ми тут навічно...Анатолій Дністровий
- РозлукаАнатолій Дністровий
- що взяти з собою в останню зимову мандрівку...Анатолій Дністровий
- Минала зима. Вона причинила вікно...Сергій Жадан
- КротовичВіктор Палинський
- Львівський трамвайЮрій Гундарєв
- Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
- МістоЮрій Гундарєв
- Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
некрополя із дивними застереженнями щодо наступної поведінки там із дотриманням певного ритуалу, вистачало Малому й того, що старший серед його теперішніх тимчасових споборників якось узяв до уваги вірогідність стрічі з небезпечними явищами і вирішив, про всяк випадок, бути надалі більш уважним та обережнішим. Вочевидь, що згадав народну настанову, що береженого й сам Творець берегтиме...
Посеред доволі жвавої метушні лише Малий був незворушним, принаймні ззовні, хоча його теж муляло гостре бажання швидше піти й схопитися за лопату. Під’юджувала його до того здвигу неспокійна думка про те, що Ґедзь не зміг втриматися і вчорашньою інформацією вже встиг поділитися зі своїми хлопцями, які так нестримно почали рватися до бою за майбутнє грошовите щастя. Спостерігаючи за їхньою жвавою руханиною, саме так воно і виглядало. Мовчун з Рудим настільки запалилися такою близькою перспективою розбагатіти, настільки стрімко поспішали її наблизити, що не бачив Малий у них найменшого потягу і до ґрунтовного снідання, і до чогось простішого – хоча б символічно перехопити навстоячки чи навіть у русі якусь шкоринку, проте вголос звернувся до них із нейтральними словами щодо потреби обов’язково набратися сили перед можливими розкопками. Дивно почувся Малий, коли першим озвався на підтримку його пропозиції Рудий, але Рудому в його стані було не до попоїсти чогось, бо він схопився за ініціативу Малого зі своїми новими намаганнями спробувати якось інакше розчулити Ґедзя на дозвіл зробити хоч би кілька ковтків пива. І Рудий цього разу зайшов зовсім з іншого боку, досить аґресивно нападаючи на Малого, що його зовсім не здивувало:
- Ну, Малий, ти ж поводишся, як фраєр заморський! Кави йому зранку! Посеред степу! Поглянь туди, сліпому видко, яке там сонце! Воно ж ізнов обіцяє таку саму спекоту, яка вчора нас діставала, сім потів зігнала. Бач, який пан серед нас! Каву тобі до спального мішка! Тут чогось прохолодного треба, бо вже зранку так дужо пече всередині, а горло сушняк стискує, аж говорити важко.
- А ти і не говори, краще бери приклад з Мовчуна, не знущайся над горлом, воно й не болітиме, - ніяк не піддався на ледь приховану провокацію вічного стражденця Ґедзь, відповідаючи Рудому за Малого, - якщо візьмеш приклад з Мовчуна, всім буде комфортніше, коли не будеш варнякати зайве. Не на прогулянку приїхали. Малий, чуєш, як ти відповіси на таку пропозицію: вогню не будемо розпалювати, бо втратимо забагато часу, в той же час нам конче треба подоїдати канапки, їх там до біса, зіпсуються за спекотний день, якщо вони ще їстівні. Холодильник же забитий всілякими припасами вщерть, ми ж-бо приїхали не на один день, нічого зайвого поки що не покладеш туди. А до запиття тих канапочок ще один термос з кавою має бути, і вона ще має бути досить теплою, коли не гарячою – дуже крутого термоса минулого року мені братва подарувала з якогось приводу. А консерви розігріємо до обіду, коли зголодніємо від тяжкої праці, якщо ти вкажеш нарешті, де треба копати, а зараз, поки проковтнемо сніданок, поділися, братику, з хлопцями тими своїми спостереженнями, про які ми вчора гомоніли у криниці.
- Ще вчора була якась балачка без нас? Знову, Ґедзю, ти занадто хочеш бути зависоко над нами. Чого зразу з нами не поділився? Мовчав з учора, поки сонце не стало! Ми хто тобі – братва чи наймані сявки з лопатами, з якими тобі не варто чи западло буде й згодом поділитися? Ви, мабуть, змовлялися вчора з Малим нас із Мовчуном кинути, - Рудий аж зайшовся гнівом і образою, майже заверещав, розмахуючи руками, аби спробувати ще одного разу вщипнути товариша, бо той ніяк не зреаґував на його зовсім прозорі натяки на потребу промочити пивом суху горлянку. Ґедзь знову здивував Малого своєю терплячістю, бо не гаркнув, а розпочав спокійно пояснювати лагідним голосом, звертаючись до Рудого, як до малої дитини:
- Ой, Рудий, наскільки вірно відчував я, що не варт тебе було брати з собою до подорожі! Слабкий ти, м’яко кажучи, на емоційні зриви, коли тобі сушняк дошкуляє. Ніякий з тебе боєць! Я знав, але дурно зглянувся лишень від співчуття до тебе, бо який з тебе може бути помічник, коли ти з кожного приводу верещиш, як дівка, яку вперше ґвалтують. Дурно зглянувся, коли згадав, що ти десь поблизу травму душевну отримав. Дурно, бо пізно побачив, що була вона занадто дужа, бо її наслідки ніяк не минають і досі. А тут різні обставини провокують її весь час проявлятися, загострюватися. Отож, бачте, хлопці, треба мені визнати при всіх, покаятися, що я ганебно помилився через свою чулість до травмованого. Ну, ніяк не позбудуся зайвих емоцій, а конче треба! Повторюся при всіх, братику Рудий, що надто вже ти постраждав тоді, що не минулося воно для тебе й досі, особливо помітні наслідки травми на твоїх спробах думати. Ти, братику, не гнівайся на мої слова і не ображайся! Оно, глянь, як щиро тягнеться до тебе Мовчун із хлібом-сіллю, мабуть, пригостити хоче. Підкріпися, бо справді треба. Малий має рацію, що перед важкою роботою і рабів годували. А сушняк свій
Останні події
- 15.05.2025|10:47Літературний конкурс малої прози імені Івана Чендея оголосив довгі списки 2025 року
- 14.05.2025|19:0212-й Чілдрен Кінофест оголосив програму
- 14.05.2025|10:35Аудіовистава «Повернення» — новий проєкт театру Франца Кафки про пам’ять і дружбу
- 14.05.2025|10:29У Лондоні презентували проєкт української військової поезії «Збиті рими»
- 14.05.2025|10:05Оливки у борщі, риба зі щавлем та водка на бузку: у Луцьку обговорювали і куштували їжу часів Гетьманщини
- 14.05.2025|09:57«Основи» видають першу повну збірку фотографій з однойменної мистецької серії Саші Курмаза
- 09.05.2025|12:40У Києві презентують поетичну збірку Сергія «Колоса» Мартинюка «Політика памʼяті»
- 09.05.2025|12:34Вірші Грицька Чубая у виконанні акторів Львівського театру імені Франца Кафки
- 07.05.2025|11:45Meridian Czernowitz видає першу поетичну книжку Юлії Паєвської (Тайри) – «Наживо»
- 07.05.2025|11:42Місця та біографії, які руйнує Росія. У Києві презентують книжку «Контурні карти пам’яті»