
Електронна бібліотека/Проза
- Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
- ЧуттяЮрій Гундарєв
- МузаЮрій Гундарєв
- МовчанняЮрій Гундарєв
- СтратаЮрій Гундарєв
- Архіваріус (новела)Віктор Палинський
- АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
- чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
- напевно це найважче...Анатолій Дністровий
- хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
- знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
- МуміїАнатолій Дністровий
- Поет. 2025Ігор Павлюк
- СучаснеІгор Павлюк
- Подорож до горизонтуІгор Павлюк
- НесосвітеннеІгор Павлюк
- Нічна рибалка на СтіксіІгор Павлюк
- СИРЕНАЮрій Гундарєв
- ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕЮрій Гундарєв
- Я, МАМА І ВІЙНАЮрій Гундарєв
- не знаю чи здатний назвати речі які бачу...Анатолій Дністровий
- активно і безперервно...Анатолій Дністровий
- ми тут навічно...Анатолій Дністровий
- РозлукаАнатолій Дністровий
- що взяти з собою в останню зимову мандрівку...Анатолій Дністровий
- Минала зима. Вона причинила вікно...Сергій Жадан
- КротовичВіктор Палинський
- Львівський трамвайЮрій Гундарєв
- Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
- МістоЮрій Гундарєв
- Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
- Міста будували з сонця і глини...Сергій Жадан
- Сонячний хлопчикВіктор Палинський
ногами, потім виліз з уже глибокої ями лише за Ґедзевої допомоги, і не отряхаючи з себе присталого піску, звернувся до Рудого по пляшку з водою. Натомість Ґедзь одразу стрибнув на його місце до розкопу з нестримним бажанням ухопився за лопату, аби прискорити момент істини.
У пляшці тої води зосталося майже на денці, бо ж Рудий справно гасив пожежу, яка йому не давала спокою, особливо тоді, коли і йому довелося попрацювати, відкидаючи пісок подалі на зелену траву. Малий глянув із жалем на скромні залишки води і почав допивати їх прямо з горла пластикової пляшки, та не встиг зробити й кількох жадібних ковтків, як з-під землі почувся розпачливий крик Ґедзя:
- Руку, хлопці, подайте руку! Мотузку скиньте швидше до бісової прірви, мотузку! Довшу!...
10.
Готель, в якому оселилася Марта, був порівняно невеличким і зовсім тихим, не занадто розкішним, але дуже ошатним із майже домашнім затишком. Подібних до нього багато повідкривали у столиці останнім часом підприємливі родини, яких щиро привабив новий надійний сімейний бізнес, добираючи нечисленний персонал переважно з родаків чи з дуже надійного товариського кола. Це почалося ще кілька років тому, коли стався раптом справжній туристичний вибух і потяглися до Вічного міста чудуватися залишками його сивої давнини не лише професійні мандрівники справжніми людськими навалами з усього близького і найдальшого зарубіжжя. Різновіковими, різностатевими і різномовними ватагами і поодинці вони блукали вузенькими вуличками крутих узвозів і широкими майданами. Для них у поспіху, випереджаючи одне одного, поставали нові прихистки для більш-менш комфортної ночівлі гостей столиці як у нових будівлях, злегка підлаштованих під комфортабельну старовину, так і у справді давніх будинках, які треба було більше ніж трохи осучаснити. Це вимагало для старих будівель пристойних витрат не лише з перепланування, повної заміни інженерних мереж і нового модерного опорядження, але ж додатково у більшости з них треба було ретельно заліковувати ті рани, які вони дістали під час давніх і недавніх воєн, або просто від свого поважного віку. Проте додаткові витрати робили свою справу, вичепурені старовинні будівлі приваблювали приїжджих уже на відстані спочатку навіть своїм зовнішнім виглядом, потім внутрішнім затишком, через те гості погоджувались і з більш високими цінами. Ці готелі й готельчики були багато у чому подібними і водночас не схожими один на одного, бо і серед туристів були люди з неоднаковими статками, і бізнесмени приїздили до краю різного калібру: кому лишень спальню зі скромною вітальнею і душовою кабінкою, а кому – розкішні апартаменти, до яких можна і купу гостей запросити на веселий вечірній коктейль.
Орест для Марти замовив помешкання з двох кімнаток на третьому поверсі у порівняно скромному готельчику “Сімейний затишок”, аби не кидалась вона нікому в очі в якомусь п’ятизірковому “Шератоні” чи “Редісоні” серед згромадження різномовної парубоцької братії. Підтоптані чи трохи молодші гультяї завше удають із себе засмучених самотністю одинаків – вони ж-бо найчастіше до бізнесових поїздок не беруть із собою своїх дружин з різних причин, але ж певно, що не через ту прикрість, що мають заощаджувати сантими чи центи. Марта, коли проглянула ще на острові вебсторінку “Сімейного затишку”, зразу погодилася на Орестову пропозицію не знехотя чи з примусу, а навіть схвалила його вибір зовсім щиро, бо їй справді доцільніше було приховатися подалі як від зазіхань на неї чужаків, так і від власних гріховних спокус. Хоча Бруно, коли вона сповістила про своє повернення, радо привітав її наміри стрітися, але ж усе-таки він мав повне право висловити їй багато чого неприємного не так за її втечу, як за довге мовчання – для закоханої, якою вона мала б виглядати для нього, не годиться не озиватися майже півроку. Отож, все знову могло бути, як і при першій їхній зустрічі у кабінеті дядька Макса, коли вони з його волі стали партнерами, виконуючи різні бізнесові оборудки. Але ж потім вони все-таки стали коханцями, навіть була несподівана пропозиція від Марти у присутності дядька Макса “вирішити остаточно” їхні стосунки ледь не шлюбом, а потім утеча і майже піврічне мовчання. Як не чекала останнім часом нової зустрічі, але водночас і непокоїлась з непевности поведінки колишнього і, дасть Біг, майбутнього коханця, якого вона обрала цього разу для себе ще й рятівником. Нервувалася, бо знала, коли щось більш менш приємне вже відбулося колись, то ніяк не зможе повторитися впродовж такого вже короткого людського життя...
Готель “Сімейний затишок” розташувався у старовинному будинку, якого було зовсім нещодавно відреставровано, бо там вже не могли надалі мешкати державні чиновники середньої ланки через надто застаріле внутрішнє опорядження, тріщини в стінах і постійну загрозу для життя, бо надто ненадійними стали давні перекриття з поточеними шашелем трямами. Його переобладнали під готель зі старанним відновленням давньої ліпнини на фасадах і навіть привели до ладу стежечки між
Останні події
- 14.05.2025|19:0212-й Чілдрен Кінофест оголосив програму
- 14.05.2025|10:35Аудіовистава «Повернення» — новий проєкт театру Франца Кафки про пам’ять і дружбу
- 14.05.2025|10:29У Лондоні презентували проєкт української військової поезії «Збиті рими»
- 14.05.2025|10:05Оливки у борщі, риба зі щавлем та водка на бузку: у Луцьку обговорювали і куштували їжу часів Гетьманщини
- 14.05.2025|09:57«Основи» видають першу повну збірку фотографій з однойменної мистецької серії Саші Курмаза
- 09.05.2025|12:40У Києві презентують поетичну збірку Сергія «Колоса» Мартинюка «Політика памʼяті»
- 09.05.2025|12:34Вірші Грицька Чубая у виконанні акторів Львівського театру імені Франца Кафки
- 07.05.2025|11:45Meridian Czernowitz видає першу поетичну книжку Юлії Паєвської (Тайри) – «Наживо»
- 07.05.2025|11:42Місця та біографії, які руйнує Росія. У Києві презентують книжку «Контурні карти пам’яті»
- 07.05.2025|11:38У Києві відбудеться презентація книги «Усе на три літери» журналіста й військовослужбовця Дмитра Крапивенка