Завантажити

народилася і виросла у далекій заокеанській країні, мала тамтешнє громадянство, що там вона фахово зналася на міжнародній торгівлі та фінансових операціях. Вона навіть їздила досить часто до різних країн з дорученнями від свого дядька Макса, який для тих поїздок відряджав їй на допомогу чи для охорони свого помічника Бруно. Слідчі з розумінням поставилися до того, що співбесідах з ними вона не афішувала дядьків бізнес, бо берегла його депутатську цноту. Не прохоплювався про те саме і Бруно. Проте невдовзі слідчим стало зрозумілим, що Бруно був помічником Макса не тільки у депутатських справах, тому дізнатися детальніших подробиць від інших Максових співробітників слідчім не вдалося. Що з того, що під час виконання тих оборудок і виїздів за межі країни Бруно був разом із Мартою майже постійно. Далі слідчі не стали трусити, бо, може, самі дійшли тями чи хтось з парламентських кіл натякнув, що можна було взятися не за кінчик ниточки з клубка, а за бікфордів шнур, який би спалахнув не лише в поліцейському відділку.
Дійсно, поліцейські слідчі зупинилися вчасно, не подалися до ще одного тупикового ходу, не розкручували своїх пошуків у цьому екзотичному напрямку ще з тої причини, що переконалися у повній безневинности обох підозрюваних, які просто не мали змоги змовитися на злочин в однім ліжку, бо перебували задовго перед загибеллю Макса на достатній відстані. Без сумніву, нишпорки могли перекинутися між собою кількома фразами щодо спільного ліжка, але що в стосунках Марти і Бруно могло б бути зловмисного, причетного, або й просто дотичного до конкретної справи загибелі відомого депутата. Нічого з детальніших слідчих дій не могло прояснити у справі, що з того, якщо не колись і якось, а багато частіше спала Максова небога з дядьковим водієм, хіба у тім є щось незвичного для вільних і розкутих осіб? А хто безгрішно тиняється світом, навіть коли йдеться про одружених поліцейських?
Після від’їзду Максової небоги, як тільки наблизився термін її вступу до прав спадкоємиці, з’явився швидко з-за кордону спритний адвокат з необмеженими повноваженнями від тої спадкоємиці, котрий досить стрімко порозпродував усе рухоме й нерухоме Максове майно, насамперед розпрощався із Бруно та іншою обслугою заміського маєтку загиблого депутата, лишаючи всіх без роботи...
Брунові її шукати поки-що не було коли, бо слідчі схаменулися і спрбували підкопатися до нього інакше. За рік до загибелі Макса попередній Брунів шеф на прізвисько Довбня теж раптово зник з людських очей якось дивно і зовсім потаємно, без ніяких видимих залишків по собі, ніхто не знав, навіть де сталася трагічна пригода. Ні, були у слідчих деякі припущення щодо місця загибелі та зникнення, навіть прокрутилися довкола з кілька день, був і живий свідок того потаємного зникнення, однак він не міг нічим допомогти слідству, бо геть втратив розум, а від чого саме, так ніхто і не дізнався, як і того, чи мав його тихий безум відношення до прикрої події. Поліцейським детективам й досі неприємно згадувати, як вони дурно метушилися, пересіваючи через свої ситечка всіх дотичних до офіційної та неофіційної діяльности зниклого державного чиновника. Чи їхні ситечка були діряві, чи так їх надурив сам зниклий, вже й забулося, так що марно й не потрібно нині шукати якоїсь давньої правди, бо все давно закінчилося досить спокійно для самого Бруно, який тоді, щоправда, звався зовсім інакше., якби не поліцейське нагадування. Якось на черговій “співбесіді”один зі слідчих схотів збити Бруно з рівноваги, може, й полякати підозрюваного тим, що доведеться кримінальній поліції поновити закриту справу щодо зникнення попереднього шефа у Бруно. Сказонув, позіхаючи, наче мимохіть, але враз наїжачився і наїхав на Бруно зі своїм нахабним запитанням, аби той не встиг приготуватися до відповіді:
- А чому, пане помічнику депутата, так дивно несподівано гине саме у Вас за короткий час другий поспіль бос? Що з того маєте кожного разу?
На що Бруно вперше повівся зі слідчими інакше, ніж за весь час попереднього слідства – замість увічливої відповіді коротко реготнув уїдливо і трохи зверхньо, відісилаючи допитливого слідчого до архівів однієї державної спецслужби, котра з імперських часів збереглася примасковано під іншою назвою та зі зміненими дещо пріоритетами:
- Там дізнаєтесь дещо про мене, якщо Вас допустять до моєї справи. Можете збитися з рахунку, скільки загинуло моїх командирів і підлеглих – кращих товаришів по зброї. А тут і сам дивуюся, бо в подібних ситуаціях гинуть охоронці, а не ті, кого охороняють.
Згодом Брунові скидалося іноді на думці, що його зухвала відповідь слідчому підказала припинити пошуки винних і закрити справу, як побутову, хоча і не був занадто схильним перебільшувати вплив одного чинника на результат у будь-якій справі. Так само, як і рік тому...

3.
Рік тому, якщо відраховувати від ночі фатальної загибелі депутата Макса з погрішністю лишень у кілька день, попередній Брунів шеф зник з очей людських ураз і назовсім за трагічних і

читати