Re: цензії

27.06.2025|Ірина Фотуйма
"Коні не винні" або Хроніка одного щастя
26.06.2025|Михайло Жайворон
Житомирський текст Петра Білоуса
25.06.2025|Віктор Вербич
Про що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
25.06.2025|Ігор Зіньчук
Бажання вижити
22.06.2025|Володимир Даниленко
Казка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
17.06.2025|Ігор Чорний
Обгорнена сумом смертельним душа моя
13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника
Звичайний читач, який став незвичайним поетом
12.06.2025|Ігор Зіньчук
«Європейський міст» для України
07.06.2025|Ігор Чорний
Сни під час пандемії
03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Каміння не мовчить: контур герменевтики

Новини

21.02.2011|16:01|Буквоїд

Cвітлана Йовенко. «Любов і смерть»

Це не вірші про любов. Це поезія кохання.

Тієї максимальної опроміненості пристрастю, коли навіть самим подихом боїшся доторкнутися до тих почуттів, аби не наполохати, не порушити, не осквернити справжнього чуда... Юрій Суровцев.
Двадцять один рік не виходили поетичні книжки Світлани Йовенко. Півстоліття працює вона в літературі. Це не зайве знати кожному, хто візьме до рук Любов і Смерть – книгу, що, як мовиться, розставляє все по своїх місцях.

Cвітлана Йовенко. Любов і смерть. Ярославів Вал, 2010. - 720 с.



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери