Re: цензії

27.06.2025|Ірина Фотуйма
"Коні не винні" або Хроніка одного щастя
26.06.2025|Михайло Жайворон
Житомирський текст Петра Білоуса
25.06.2025|Віктор Вербич
Про що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
25.06.2025|Ігор Зіньчук
Бажання вижити
22.06.2025|Володимир Даниленко
Казка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
17.06.2025|Ігор Чорний
Обгорнена сумом смертельним душа моя
13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника
Звичайний читач, який став незвичайним поетом
12.06.2025|Ігор Зіньчук
«Європейський міст» для України
07.06.2025|Ігор Чорний
Сни під час пандемії
03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Каміння не мовчить: контур герменевтики

Новини

02.08.2012|10:52|Буквоїд

Юрій Завгородній. «Ми водили козу...»

Основу нової книжки Юрія Завгороднього складають вірші останніх років, що переважно не включалися до попередніх поетичних збірок.

Деякі з них публікувалися в періодиці. Поетичні рядки наповнені болючими спогадами о побратимах, які передчасно відійшли до вічности, о трагічних сторінках нашої історії, а також роздумами про призначення людини.

Окремо представлені поетичні переклади з різних мов, деякі частково друкувалися в українських часописах.

 

Юрій Завгородній. Ми водили козу...: візії у віршах, поетичні переклади / Ю. С. Завгородній. - Луцьк : ПВД «Твердиня», 2012. - 172 с.

 



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери