Коли хто пам’ятає, була така штука «Юпі» — концентрат, з якого можна було наробити до біди кольорового напою. Десь так само з поетичною збіркою фіна Ристо Раса — маєш концентрат. Але корисний та поживний на відміну від «Юпі». А ще на 100% природній. Ну, і, звісно, не такий розрекламований. Принаймні, на теренах нашої батьківщини, бо власне ця збірка — перший переклад українською, за який окреме дякую Юрію Зубу.

А тепер про збірку — в ній компіляція творів від 1971 до 1992 року. На становлення творчості Ристо Раси вплинули японська й китайська поезії. Їх лаконізм й естетизація дрібниць, абсолютизація спостереження, аскетичність стилю легко прочитуються в поезії Ристо Раси.

У «Березовому рум’яці» зупиняється мить, котра прекрасна, увиразнюється деталь, котра висковзає, і «Білка зіскакує з дерева й біжить // швидесенько на інше, // крислатіше».

Але все не зводиться до нотування, творення такого-собі гербарію: спостереження запускає маятник медитацій: «Стрілки рухаються, // йде годинник, минає час. // А десь хтось уже чекає своєї черги, // тільки ми не йдемо з цього світу», «Літо коротке. // А що, коли й траву // помітиш лише // тоді, як алеї вже засніжить?», «Як хвиля котить хвилю // по океані, // так і ми торуємо собі шлях, // підтримуючи одне одного».

Це таке чуття природи, коли ти є її органічним продовженням «Не журися за минулим літом: // воно попереду». Тут, як із орієнтальними поезію чи кінематографом — чуєш, що все по-іншому та розвивається за незвиклим механізмом і сценарієм, від того все ще більш захопливо.

У поезії Ристо Раса гранична самотність, у ній рідко з’являються інші люди. Хоча й сказано: «Все, що я пишу — // це туга». Але ця туга, так принаймні видається, не західної цивілізації, — хандра чи сплін, а — лагідна та оксамитова. «Серед пташиних голосів — // один сумний. // Коли його вчуєш, на якусь мить зникають всі решта».

Це чисті спостереження за природою без стилістичних вивертів і лексичних екзегез, без перенавантажень. У текстах чітке кадрування з прицільним фокусом. Мікробачення. Зрештою, можна розглядати цю поезію як доріжку для аналогій. «Усе двотактне // завжди хвилює душу: // моторки зі стаціонарним двигуном, двоє закоханих, // пара качок над головою»

Дрібниці тут наданий статус головного героя: «Горобці цвірінькають на подвір’ї. // На підвіконні ясніє // червона сестрина // квітка».

На тлі абсолютно реалістичного особливо гостро сприймається домішок сюру: «В шкірці яблука є дірочка. // Коли до неї прикласти вухо // й уважно послухати, // можна серед звуків води й вітру почути // дзенькіт тарілок. // Хробак миє посуд», «Я розчиняю двері, // змітаю смітинки // зі східців сну».
Ці природничі нотатки, коли їх читати повільно та перетравлювати неспішно, можуть правити за повноцінний роман із химерними сув’язями ліній та розвитком сюжету.

Довідково:
Ристо Раса (1954) — фінський поет. Мешкає в містечку Сомеро, де працює бібліотекарем. Почав писати вірші ще в шкільному віці, і першу збірку видав у 17 років. В своїх поезіях змальовує природу в усіх її проявах, часто з гумористичним відтінком, а також вдається до тем хатнього затишку, кохання й дитячих спогадів. На творчість Раси вплинули насамперед японська й китайська поезія, його вірші вирізняються безпосередністю й теплом. Поет здобув чимало літе¬ратурних премій. Останнім часом майже не видає поетичних збірок, а пише здебільшого есеї й веде колонки в місцевих часописах. Вірші Ристо Раси перекладено шведською, німецькою, польською та англій¬ською мовами. Українською його твори друкуються вперше.

Юрій Зуб (1972) — перекладач з фінської і словникар. Народився у Львові. Першу вищу освіту здобув у ДУ «Львівська політехніка», другу, філологічну, — в Гельсинському університеті (фінська мова й культу¬ра). 2013 р. почав навчання в аспірантурі Гельсинського університету. Автор першого двомовного фінсько-українського словника загально¬вживаної лексики (понад 23 тис. слів). Перекладає фінську літературу від 2001 р., зокрема твори Ейно Лейно, Міки Валтарі, Арто Паасилін¬ни, Кристіана Смедса, Карі Готакайнена, Леени Легтолайнен. 2003 р. здобув другу премію на конкурсі молодих митців «СтАрт» за переклад книжки письменника Арто Паасилінна «Рік зайця».

Серія перекладної поезії.
Дизайн серії стронґовського.

Ристо Раса. Березовий рум’янець. Тернопіль,  «Крок». 2014, - 94 с.