Re: цензії
- 18.03.2024|Ігор ЗіньчукКумедні несподіванки на щодень
- 17.03.2024|Ольга Шаф, м.ДніпроКоло Стефаника
- 15.03.2024|Ірина ФотуймаДух єства і слова Богдана Дячишина
- 14.03.2024|Ярослав Калакура, доктор історичних наукРадянська окупація і змосковлення Буковини: мовою документів і очима дослідника
- 09.03.2024|Тетяна Дігай, ТернопільІнтелектуальна подорож шляхами минулого і сучасності
- 09.03.2024|Ігор ЗіньчукСвідомий вибір бути українцем
- 07.03.2024|Богдан Дячишин, ЛьвівСтудії слова єднання
- 07.03.2024|Василь ДобрянськийГроші пахнуть пригодами
- 06.03.2024|Валентина Семеняк, письменницяМайбутнє за вогнярами і мальвенятами
- 03.03.2024|Ігор ЗіньчукМоя правда
Видавничі новинки
- Ніна Горик. "Лінії оборони"Книги | Буквоїд
- Олег Крот. "Комунікації"Книги | Буквоїд
- Таіс Золотковська. "Лінія зусилля"Книги | Буквоїд
- У Vivat вийшла нова книжка Марка ЛівінаКниги | Буквоїд
- Юрій Яновський. "Майстер корабля"Проза | Буквоїд
- Ольга Кобилянська. "За ситуаціями"Проза | Буквоїд
- Іван Франко. "Маніпулянтка"Проза | Буквоїд
- Анатолій Дністровий. "Битва за життя: щоденник 2022 року"Історія/Культура | Буквоїд
- Павло Паштет Белянський. "Я працюю на цвинтарі"Проза | Буквоїд
- Марк Лівін. "Космос, прийом"Проза | Буквоїд
Re:цензії
Про літературу і життя без жартів
Знову повертаюся до цієї книжки (Галина Пагутяк. Олександр Клименко. Розмови про життя і мистецтво. Тернопіль. 2019. 240 с.).
Книжка пройшла сливе непомітно, а даремно, бо маємо виголошені світоглядні й естетичні принципи двох талановитих українських письменників. Про Галину Пагутяк ніби не треба читачеві зайвий раз нагадувати, Олександр Клименко, можливо, менш знаний читачам, але в літературних колах це одна із найцікавіших постатей сучасної літератури.
Що тичеться жанру діалогів чи розмов - се вічний жанр, починаючи від Платона, через Еккермана від активно використовується українськими писателями. Той же Андрухович свого часу вдався до художньої містифікації жанру, написавши нібито роман "Таємниця" (2007), де вигаданий журналіст розмовляє з автором.
На початку 2010-го Галина Пагутяк і Петро Сорока вдалися до жанру епістолярних розмов (Листя, віднесене вітром край поля // Кур´єр Кривбасу. – 2010. – № 1-2. – С. 353-412). На жаль, цей епістолярний роман теж незауважений читечем.
Тематичні обшири розмови окреслені в назві "Про життя і мистецтво". Як на мене, назва проста, але дуже конкретна. Хоча можна скаламбурити: про все і ні про що. Але се лише каламбур, і він не має стосунку до самої розмови.
Зі співрозмовників мені цікавішою є Пагутяк. І не тільки тому, що вона відоміша. А тому, що вона органічніша у розмові, і залишається в будь-якому випадку собою. Клименко моментами виглядає наївніше і по-учнівськи банальнішим. Але це моментами, бо в цілому йому вдалося втриматися на високому регістрі міркувань Галини Пагутяк. Серед недоліків ще назву деяку нестиковку тем у розмовах: так ніби говорить сліпий з глухим. Але це є знову ж таки в окремих моментах, коли спірозмовники не чують один одного або не хочуть відповідати на конкретику запитань, або перебувають на своїй хвилі (особливо це стосується Галини Пагутяк).
Але в цілому, ця книжка - одна із найкращих в цьому жанрі, проговорених і написаних українськими письменниками.
А так, то книжку треба читати. Я тут декілька міркувань авторів зацитую. Бо складається так, що мені близькі ці автори насамперед світоглядно, хоча я також шаную і читаю їхні естетичні пошуки і болісно сприймаю формальні непорозуміння або трудощі, які не завжди дають мені, як читачеві, насолодитися "легкістю буття" у цих письменників.
Отже:
1. Галина Пагутяк:
"Правил, канонів у літературі для мене не існувало ніколи. Я їх оминала, вибудовуючи свою архітектуру"; "(...) червона лінія у мистецтві, це коли автор дивиться на себе в дзеркало і не бачить там себе" (с.9); "Коли ти бачиш, що тебе розуміє дедалі менше людей, або не розуміє ніхто, тільки й лишається приятелювати зі своїми творіннями" (с.10); ""Люди, які так заперечують народне (національне) - нещасні, у них нема того блаженного вкорінення у мовну й образну стихію" (с.13); (...) першокласна критика має такі ознаки: метод, ерудиція, інтуїція" (с.18); "В нестабільній країні гартуються принципи" (с.25); "Моє суспільне кредо - світ мені нічого не винен, і я також нічого йому не винна" (с.36); "Традиція - це той абсолют, який є у кожного народу. Щоб знищити народ і його літературу, треба зруйнувати традицію" (с.40); "(...) стиль може виникнути лише, коли митець блискуче володіє мовою не задля самої мови, а задля певної мети - змінити світ" (с.89); "В літературі є жанри, в яких можуть працювати лише дуже талановиті. Наприклад, сатира чи наукова фантастика, чи готична проза, історичний роман. Тому маємо засилля порно, авангарду чи мелодрами в укрсучліті, а тепер ще й дитячої літератури, бо тут треба мінімуму здібностей. А тема - це вторинне" (с.99); "Творчість - це травматичний досвід, величезне навантаження на психіку. Якщо цього немає, то є лише ремісництво" (с.110); "Непошана до смерті - це одна з ознак занепаду цивілізації" (с.128); "Чим більше письменник публічний, тим менше людей тягнеться до читання" (с.132); "Письменника робить світогляд, а не школа літературної майстерності. Ерудиція, допитливість" (с.135); "Мертві часом оживають і відіграють у нашому житті значно більшу роль, ніж наші близькі. Їх ніколи не пізнаєш до кінця" (с.149); "За справжнім письменником завжди ховається село" (с.159); "Новаторство - це освоєння реальності за допомогою нових художніх засобів" (с.178); "Слова можуть бути прості, але з них лине нестерпно гаряче світло" (с.204); "(...) ми маємо літературну мафію, яка нав’язує спосіб буття українським письменникам, хоча сама плаває у багні компіляторства і плагіату" (с.204-205); "Оті тіла, що задають зараз моду в літературі, це вже давно фантоми" (с.210); "(...) найпростіший шлях для письменника - ділитися світлом, яке він знайшов у собі" (с.211); "У нас захаращений не час, а простір. Надто мало мовчання і тиші. Напевно у жодному століття люди так багато не говорили, як в цьому. Через те навіть сакральні тексти не сприймаються" (с.214)
"(...) писати рідною мовою - це як грати авангардну музику на баяні" (с.93); "Перекреслення античних ідеалів є однією з характеристик зла" (с.128); "Справжня поезія - це коли не помічаєш слів" (с.143).
Чому така невідповідність у цитуваннях? У Пагутяк кристалізація світогляду набула канонічности. Так, Галина Пагутяк - це українська класика, як би їй це самій не подобалося. Але це така класика, яка не боїться вдосконалення. Олександр Клименко - талановитий автор, який виростає в творчости. І навіть ця бесіда є нічим іншим, як великою школою індивідуального виростання.
Але безперечним залишається факт, що це два серйозні автори (нагадаю слова Галини Пагутяк: "Хто сприймає світ серйозно, той здатний написати серйозні речі", с.221), які осмислюють світ, тому що прагнуть ще його змінити. І поки такі автори є, доти література має сенс.
Коментарі
Останні події
- 15.03.2024|16:37У Києві презентували епічне фентезі «Кий і морозна орда»
- 14.03.2024|11:27Книга Сергія Руденка "Бій за Київ" у фінському перекладі увійшла до короткого списку премії Drahomán Prize 2023 року
- 09.03.2024|14:20Оголошено імена лауреатів Шевченківської премії-2024
- 06.03.2024|18:34Оголошено претендентів на здобуття Міжнародної премії імені Івана Франка у 2024 році
- 05.03.2024|11:11У Львові презентують книжку Олени Чернінької, присвячену зниклому безвісти синові
- 05.03.2024|11:09«Сапієнси»: потаємна історія наукової фантастики. Лекція Володимира Аренєва
- 01.03.2024|13:50«Маріупольську драму» покажуть в Ужгороді та Києві
- 27.02.2024|14:06«Книжка року’2023»: оголошені результати рейтингу
- 21.02.2024|13:57Український ПЕН започатковує Читацький ПЕН-клуб
- 21.02.2024|13:0211 березня у Львові відбудеться концертна програма «ТЕЛЬНЮК: Наш Шевченко»