Re: цензії

- Раджу читати українську класику. Я завжди розумів, що будь-яка культура, будь-яка література, ба більше – будь-який книжковий ринок починається із класичної літератури. І коли нам говорили, що російський книжковий ринок піднявся на російській «попсі» – Марініній, Донцовій, то це була брехня. Нас дурили. Російський книжковий ринок піднявся на класичній літературі, зокрема, на поезії. Він піднявся на Ахматовій, на Цвєтаєвій, на Мандельштамі, на Достоєвському і Толстом. Після цього хлинула «попса». Ми в Україні вирішили провести дивовижний експеримент над собою і ми вирішили, що будь-яке, даруйте на слові, фуфло українською мовою буде продаватись і зробить книжковий ринок. Це є брехня. І ми позбулися таким чином власної класики. Коли до мене сьогодні приходять молоді автори і розповідають про свої твори, я їм ставлю єдине запитання: чи читали вони «Кайдашеву сім’ю». І коли вони мені відповідають, що читали цей твір у школі, я знаю однозначно: із цих молодих авторів ніколи не буде українського письменника. Тому що і письменник, і читач, який не знає власної класики, ніколи не стане письменником і читачем. Тому раджу усім читати класику. Не думайте, що у школі ви прочитали всю українську класику. Вона не прочитана. Там є блискучі речі. У того ж Івана Франка. Він писав блискуче кримінальне чтиво. Читайте Івана Франка! Тарас Шевченко - не тільки Кобзар. Ніхто не знає його текстів. Зі школи пам’ятають «Катерину». Читайте його лірику! Читайте Лесю Українку. Кількість драм, написаних Шекспіром, знають усі. А те, що Леся Україна написала 28 драм і в цьому вимірі вона очолює список світових драматургів, не знає ніхто. Читайте драми Лесі Українки! Читайте українську поезію, яка має вимір світового ґатунку. Це і «шестидесятники» – Стус, Калинець, «вісім десятники» – Римарук, Забужко, Малкович. Це – велика література.

Я читаю перекладну літературу. Продовжую читати українську та російську класику. А також сучасних авторів. І читаю не лише авторів свого видавництва, а й інших авторів, книжки яких виходять у інших видавництвах. У видавництві «Факт» я друкую своїх улюблених письменників. І тому вважаю Оксану Забужко найкращою письменницею не лише Європи, а й світу. Сьогодні треба читати книжки Забужко, а не розповідати, що вона пише про секс чи про те, що вона – феміністка. Я прошу читати її тексти. У нас з’явилася дуже потужний прозаїк Маріанна Кіяновська. Я раджу читати Мар’яну Соколян, Оксану Луцишину. Думаю також, що блискучим письменником буде Сашко Ушкалов.

Додаткові матеріали

11.11.2008|07:02|Re:цензії

Андрій Шевченко: «Для особистого розвитку раджу «7 навичок» Стівена Кові»

Коментарі

28 серпня 2009, 03:32|Наталя:: п. Фінкельштейн вміє емоційно захоплювати послідовників, а також актуалізовувати ворогів. Схоже, за 17 років, що його не бачила, він не змінився. Завдяки йому я непогано знаюся на математиці, доречи.
18 листопада 2008, 18:16|Арсен:: 2 gruberman: Оскільки я людина емоційна, не менше, аніж п. Фінкельштейн, то буду гундіти (і на його адресу теж), скільки мені заманеться - бо в нас ніби-то демократія... Говорити можна про що завгодно, не треба тільки нав’язувати. Бо у п. Фінкельштейна вже зносить дах від власної геніальності. Типу, що "Факт" не видає, те фуфло. І вапщє, один він у білому. Стояти з ним поруч неможливо - задихаєшся від зверхності. І жодні розмови про потенціал класики нічому не зарадять, якщо немає простого розуміння - ринок літератури має бути насиченим і різноманітним. А видавці мають втямити - навіть якщо їм щось не подобається, це ще не конче фуфло. А оце взагалі поперло:
"те, що Леся Україна написала 28 драм і в цьому вимірі вона очолює список світових драматургів, не знає ніхто". (с)
Ніхто не знає - тільки Фінкельштейн. Страшне діло...
15 листопада 2008, 09:49|gruberman:: Пан Фінкельштейн - людина емоційна. Але він не лише говорить, але й дуже багато робить. Я б не гундів на його адресу... А проблему він правильну поставив - якимсь робом слід змінювати наше теперішнє ставлення до української класики, її потенціал далеко не вичерпаний, і про це варто говорити.
14 листопада 2008, 16:25|Арсен:: А я раджу п. Фінкельштейну трохи попуститися, опинитися нарешті на землі, а не у своїх видавничих небесах, і зрозуміти, що деяких читачів цікавлять не лише його улюблені письменники, а й інші... Усякі-різні. Бо повне враження, що пан видавець - золотий еталон смаку. А насправді єдине фуфло, яке я помітив, це - "Російський книжковий ринок піднявся на класичній літературі, зокрема, на поезії. Він піднявся на Ахматовій, на Цвєтаєвій, на Мандельштамі, на Достоєвському і Толстом" (с) М’яко кажучи, це пересмикування.