
Re: цензії
- 27.06.2025|Ірина Фотуйма"Коні не винні" або Хроніка одного щастя
- 26.06.2025|Михайло ЖайворонЖитомирський текст Петра Білоуса
- 25.06.2025|Віктор ВербичПро що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
- 25.06.2025|Ігор ЗіньчукБажання вижити
- 22.06.2025|Володимир ДаниленкоКазка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
- 17.06.2025|Ігор ЧорнийОбгорнена сумом смертельним душа моя
- 13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя СтефаникаЗвичайний читач, який став незвичайним поетом
- 12.06.2025|Ігор Зіньчук«Європейський міст» для України
- 07.06.2025|Ігор ЧорнийСни під час пандемії
- 03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськКаміння не мовчить: контур герменевтики
Видавничі новинки
- Вероніка Чекалюк. «Діамантова змійка»Проза | Буквоїд
- Джон Ґвінн. "Голод Богів"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. "У тебе є ти!"Проза | Буквоїд
- Крістофер Паоліні. "Сон у морі зірок"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Електра"Книги | Буквоїд
- Павло Шикін. "Пітон та інші хлопці"Книги | Буквоїд
- Книга Анни Грувер «Вільний у полоні» — жива розмова з Ігорем Козловським, яка триває попри смертьКниги | Буквоїд
- Тесла покохав ЧорногоруКниги | Буквоїд
- Тетяна Висоцька. «Увага, ти в ефірі!»Книги | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Насіння кмину»Книги | Буквоїд
Авторська колонка
“І спільний гріх, і спільний хрест…”
Леонідові Талалаю на вічну пам’ять
Не стало Леоніда Талалая (11.ХІ.1941-19.VI.2012) - найщемкішого українського лірика кінця ХХ - початку ХХІ-го століття. Безглузда загибель. Нещасний випадок. Для поетів немає нещасних випадків. Для поетів завжди знаходиться свій Дантес. Названий, неназваний. "Просто у кожного своя програма", - як говорила незабутня Ніла Зборовська.
Мене познайомив із Леонідом Талалаєм Володимир Базилевський. На початку 2000-х ми домовилися про спільну розмову для "Кур´єра Кривбасу". Пізніше, цю розмову Леонід Талалай включив у своє "Вибране" 2004-го року, але як окрему статтю. Признаюся, я був ображений. Певну незручність відчував і Леонід Миколайович. Бо 2006-го на письменницькому з´їзді він підійшов до мене і подарував свою нову збірку "Неурахований час" із таким підписом: "Євгену Барану з вдячністю за теплі слова на мою адресу! Здоров´я Вам і творчої снаги! Щиро Леонід Талалай". Здається, цю книгу я рецензував.
Відтак декілька разів мені телефонував Мирослав Лазарук із Чернівців, і якось так випадало, що у нього був Леонід Талалай. Ми телефонічно перекидалися кількома словами.
Неприємно мене вразила ситуація 2009-го року в Спілці, коли у Леоніда Миколайовича народився син Богдан. Неприємність полягала в тому, що деякі літератори дозволяли собі "масні" жарти на адресу Леоніда Миколайовича. Він віджартовувався або затято мовчав.
Минулої осени на письменницькому з´їзді кандидатуру Леоніда Талалая було запропоновано на посаду Голови. Ніхто не сприйняв цього серйозно. Гадали, що це гра в піддавки. І коли кандидатура Талалая набрала 14 голосів, а основні кандидати не добрали свого, то всі обурювалися. Коли я в перерві підійшов до Леоніда Миколайовича, запитати про його рішення, він тільки махнув рукою і сказав: "Євгене, вони ще всі мене згадають..."
Якраз тоді Мирослав Лазарук видав нову книгу Леоніда Талалая у серії "Третє тисячоліття. Українська поезія" під назвою "Безпритульна течія". Книгу мені спрезентував Мирослав, а Леонід Миколайович підписав: "Євгене! Ти ж знаєш як я тебе люблю! Як критика і дуже порядну людину. Будь. Твій Леонід Талалай. 19.11.2011".
Книгу я відразу прочитав і відзначив її як одну з найкращих з´яв 2011 року. Але щось стримувало мене про неї написати. Надто вже песимістичними є вірші у ній. "Таке враження, що Талалай прощається", - сказав я після прочитання Лазаруку, а потім цю ж думку повторив і Процюкові. Зі мною багато колег погоджувалося, що книга вийшла дуже і дуже сумною. Гадаю, це було "недомовлене слово ... пізньої любові" Леоніда Талалая.
Ще довго говоритимуть про трагічну смерть Леоніда Талалая, шукаючи у ній відомих і невідомих "безпритульних течій" його життя. Сьогодні це не має жодного значення. Значення має сам факт, що ми мали і втратили одну із найчесніших українських поетичних душ, яка терпіла довго і не змогла витримати фальші і внутрішньої образи.
Залишається слово Леоніда Талалая. Залишається пам´ять. Тепер я розумію, що короткотривале спілкування із ним було в моєму житті одним із найголовніших:
І тих... і тих...уже немає,
і чуженіють небокраї,
стоїть облогою зима.
Печаль німа. Німують віти,
і м´яко стелить, мов навіки,
м´яким вкриваючи, туман.
...................................
Зберу усіх... І буде свято,
як це було вряди-годи...
А потім, ніби проводжати,
я разом з ними вийду з хати
і вимкну світло назавжди.
І ще. Закінчуючи ту давню розмову про українську поезію, Леонід Талалай сказав: "Сьогодні поезія, сумно усміхаючись, полишає наше життя. Полишає поспіхом, ніби побоюється, що раніше за неї відійде останній поет, і не буде кому її оплакати" (Кур´єр Кривбасу. - Листопад, 2001. - № 144. - С.83). Поет відійшов. Поезія його оплакує...
Коментарі
Останні події
- 01.07.2025|21:38Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
- 01.07.2025|18:02Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
- 01.07.2025|08:53"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
- 01.07.2025|08:37«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
- 01.07.2025|08:14Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
- 01.07.2025|06:34ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року
- 01.07.2025|06:27Українська письменниця Євгенія Кузнєцова у лонглисті престижної премії Angelus
- 29.06.2025|13:28ВСЛ оголосило передзамовлення на книжку Юлії Чернінької "Бестселер у борг"
- 26.06.2025|19:06Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
- 26.06.2025|14:27Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва