Re: цензії
- 22.04.2024|Ігор ЧорнийРозтікаючись мислію по древу
- 08.04.2024|Ігор ЧорнийЗлодії VS Революціонери: хто кращий?
- 04.04.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоЛеді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
- 03.04.2024|Марта Мадій, літературознавицяФантасмагорія імперського пластиліну
- 28.03.2024|Ігор ЧорнийПрощання не буде?
- 20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наукСвітиться сонячним спектром душа…
- 20.03.2024|Віктор ПалинськийУ роздумах і відчуттях
- 20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професорЖиттєве кредо автора, яке заохочує до читання
- 20.03.2024|Віктор ВербичНіна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
- 18.03.2024|Ігор ЗіньчукКумедні несподіванки на щодень
Видавничі новинки
- Клариса Пінкола Естес. "Жінки, що біжать з вовками. Архетип Дикої жінки у міфах та легендах"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Станіслав Арсьонов. "Посібник зі щастя. Як наповнити своє життя достатком і радістю"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Лев Ребет. "ТЕОРІЯ NАЦІЇ"Книги | Буквоїд
- Дмитро Савченко. "Вовки Да Вінчі"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. Чимчикун. "Історії Країни НаДобраніч"Дитяча книга | Буквоїд
- Франц Верфель. "Винен не вбивця… Зустріч випускників"Книги | Буквоїд
- Таня Стус. "Проростання"Проза | Буквоїд
- Дарія Піскозуб. "Машина"Фантастика | Буквоїд
- Стюарт Тертон. "Сім смертей Евелін Гардкасл"Книги | Буквоїд
- Ліндсі Паверс. "Як не зіпсувати життя своїм дітям. Посібник з виховання без стресу та нарікань"Психологія/Філософія | Буквоїд
Авторська колонка
Борщ на мигах
Перефразовуючи східну мудрість, мусимо визнати, що хоч би скільки товкли ми слово «борщ» у наській літературі, але в роті від того солодше не стане. Можливо, тільки гірше (навіть не гіркіше). Вже хто тільки не оспівував у власних творах цю національну страву, а бажання випити й закусити, поговоривши після цього про борщ, все одно не зникає.
Іноді після такого застілля, говорити доводиться вже на мигах, як, наприклад, у тому випадку, коли про якусь вартісну (чи пак, смачну) страву хочеться вже не писати, а малювати її яскравими фарбами на полотні нашого прісного життя. Варто, мабуть, згадати, що написати книжку саме про борщ довго збиралася київська поетка Світлана Короненко, на яку замолоду, до речі, дуже схожа одна з авторок (а саме – художниця) коміксу про історію цієї культової національної страви. Невже реінкарнація ідеї? Хай там як, але у наш час швидких технологій саме такою має бути історія – навіть такого складного явища, як український борщ. Захотіла – і зварила. Тобто втілила задум і все таке інше, як-от у згаданій книжці Євгенії Кузнєцової та Софія Сулій «Коротка історія українського борщу».
Заодно, до речі, проминувши «яєшню з салом» у Плужника, «харроший шашлик» у Семенка і «пиво з раками» у Хвильового – ба навіть глипнувши заодно на «бутерброди з мастурбою» в Цибулька та «усе той сон страшний – / Шампанське й самогон / Плюс вермут й тепле пиво» у Позаяка - можемо згадати історію «всього іншого» з нашого літературно-кулінарного меню. Насамперед звичайно, сучасна класика жанру – оповідання Володимира Даниленка «Дзеньки-бреньки», в якому весь бомонд історії письменства – від Шевченка до Андруховича – п’є і закусює відповідно прейскурантові тієї чи іншої кулінарної епохи в Україні. Ну, а Нестор все це діло літописує:
«Шевченко засопів і твердо сказав: «Хочу сала». Котляревський почав було про секуляризацію і просвітительський реалізм, та Шевченко безпардонно перервав його промову. «Сала!» – гримнув кулаком об стіл, аж миска з холодцем, як жаба, стрибнула на Сковороду. «Обікрали Україну», – з болем у серці зітхнув Тарас. «Та не побивайтесь ви так, – заспокоював Котляревський. – Подумаєш, сало… Ну, вкрали. Невже не можемо без цього сала?» «А таки не можем», – сумно мовив, і пекуча сльоза впала на качку з яблуками». Слід сказати, дуже вражаюче й епохально, особливо, коли Юрій Смолич знімає окуляри й кладе у миску з холодцем: «Ми брешемо, – мило всміхнувся, – але ми в те віримо».
Слідом можна згадати ще одного (львівського) сучасного класика – Івана Лучука, в «Уліссеї» якого зазвичай голодний і стомлений мандрами герой прибуває в ту чи іншу точку наративного простору, який розлягається перед нами зручною окраїною в Атенах і Лондоні, Брюсселі й Харкові, де й відбувається сакральне дійство роману – за келихом джину з Байроном, за чаркою абсенту з Аполлінером, за склянкою портвейну з Камоенсом…
Чи траплялося вам щось подібне у сучасній літературі? Може, скажете, на нещодавньому ярмарку «KyivBookFest»? Ану розкажіть! Бо як не розглядався там довкола, де кожен третій при слові «Шевченко» починав тверезіти, все якийсь старозавітній Василь Барка пригадувався майже про те саме: « – Вип’єм, хлопче, бо груди в Борзоконя жаль розриває. Вип’єм, закусим раками… – А в них раків нема, – говорить Астряб…»
Коментарі
Останні події
- 02.05.2024|06:31У Києві відкриється виставка фоторобіт Максима Кривцова
- 30.04.2024|08:08100 найкращих книжок фестивалю «Книжкова країна»
- 27.04.2024|18:07Культовий роман Любка Дереша "Культ" вийшов у ВСЛ
- 26.04.2024|22:21Визначено переможців Всеукраїнського конкурсу "Стежками Каменярами"
- 26.04.2024|22:11Фредерік Верно: "Тільки пишучи картину чи роман, втамовується внутрішній голод"
- 26.04.2024|13:27У Конотопі з’явилася вулиця імені Дмитра Капранова
- 26.04.2024|11:17У ВСЛ вийде книжка Сергія Руденка "Анатомія ненависті. Путін і Україна"
- 25.04.2024|12:38Казковий детектив
- 25.04.2024|11:00У "Віхолі" побачила світ книжка Катерини Липи "Історія архітектурних стилів, великих і не дуже"
- 24.04.2024|16:50У Києві стартує фестиваль "Книжкова країна"