Re: цензії
- 22.12.2025|Віктор Вербич«Квітка печалі» зі «смайликом сонця» і «любові золотими ключами»
- 22.12.2025|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ«Листи з неволі»: експресії щодо прочитаного
- 20.12.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськЕкспромтом
- 20.12.2025|Валентина Семеняк, письменницяДуже вчасна казка
- 11.12.2025|Ольга Мхитарян, кандидат педагогічних наукПривабливо, цікаво, пізнавально
- 08.12.2025|Василь КузанКрик відчаю
- 02.12.2025|Василь КузанНі краплі лукавства
- 27.11.2025|Василь КузанNobilis sapientia
- 27.11.2025|Віталій ОгієнкоРозсекречені архіви
- 24.11.2025|Наталія Богданець-Білоскаленко, доктор педагогічних наук, професор«Казки навиворіт»: Майстерне переосмислення народної мудрості для сучасної дитини
Видавничі новинки
- Олександр Скрипник. «НКВД/КГБ проти української еміграції. Розсекречені архіви»Історія/Культура | Буквоїд
- Анатолій Амелін, Сергій Гайдайчук, Євгеній Астахов. «Візія України 2035»Книги | Буквоїд
- Дебра Сільверман. «Я не вірю в астрологію. Зоряна мудрість, яка змінює життя»Книги | Буквоїд
- Наомі Вільямс. «Пацієнтка Х, або Жінка з палати №9»Проза | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Мова речей»Проза | Буквоїд
- Наталія Терамае. «Іммігрантка»Проза | Буквоїд
- Надія Гуменюк. "Як черепаха в чаплі чаювала"Дитяча книга | Буквоїд
- «У сяйві золотого півмісяця»: перше в Україні дослідження тюркеріКниги | Буквоїд
- «Основи» видадуть нову велику фотокнигу Євгена Нікіфорова про українські мозаїки радянського періодуФотоальбоми | Буквоїд
- Алла Рогашко. "Містеріум"Проза | Буквоїд
Авторська колонка
Донецьк-3
Стиль цього автобіографічного роману зовсім не «донецький», оскільки в цих краях завжди писали або в тренді «південної» школи а ля Рафєєнко, або за банальними «українськими» кальками пролетарської школи 1930-х років, перенесеної на богемний «донецький» ґрунт.
У даному випадку «Мельхіоровий слон» Станіслава Асєєва – це синтез Саші Соколова, який може нагадувати стиль Карамзіна з вічнозеленим «вибачальним» тоном Вєнічки Єрофєєва, або маловідомого в цих краях Дмітрія Галковського, з яким в автора-героя, здається, були спільні проблеми з батьком-пияком. Перший міг привселюдно дати синові потиличника, мовляв, чи смачний компот, другий вирізнявся «невероятно нудными беседами, которые он любил проводить «с сыном наедине, по-мужски» за шаг до окончательно пьяного обморока».
Подальша проблема, яка наче вимандрувала з клясичної історії літератури, так само не вирізняється оригінальністю. «Проблема эта проста и банальна, как и большая часть вещей, происходящих с нами на этом свете, - свідчить автор, - а потому высказать вам её мне не составит никакого труда: я, видите ли, не на своём месте». Майже, як класичне, «я, пробачте за вольтер´янство, я... романтик» у Хвильового, чи не так? По суті, це споконвічна проблема «зайвої людини», яка погіршується ще й тим, що «зайва» вона в рідному, здавалося, контексті, тобто «на небольшом клочке украинской земли», як автор називає Донбас. Оскільки з «рідним» на цій території навіть за «державних» часів було складно - україномовні аборигени все одно губилися в сірій масі всесоюзного стандарту, який було не викорінити з душ і сердець самим лише актом про державну незалежність.
Якщо ж були нестандартні форми життя, як в історії автора-героя «Мельхіорового слона», то вони не вписувалися ані в «місцеву», ані в «державну» модель існування. І якщо першу вигадали в Донецьку, а другу в Донецьку-2, то наступна належить Донецьку-3, коли взяти за взірець «харківську» нумерологію Шевельова. І виробляють цю модель ті самі диваки, як у Шукшина, що писали про зірки над головою і моральний закон всередині - на тлі «свинцовых мерзостей» життя. І не дивно, як нас застерігають у романі Асєєва, що, зацікавившись їх долею - не в літературі, а в цьому самому житті - «вы навсегда попадете в водоворот жизненных перипетий и тревог, которые манят своей красотой и величием и в то же время пугают необозримой чёрною бездной». Зокрема в пустку безвісті канув автор роману, який вже за нашого воєнного часу залишився в Донецьку виконувати, як сам казав, свій журналістський обов’язок. Звісно, він виринув згодом, звинувачений у шпіонажі, а книжку його либонь назвуть шпигунським романом.
Чи варто це перекладати українською? Звісно, ні, як не потребував перекладу галицькою говіркою нещодавній роман Рафєєнка. Це, звичайно, не «Мать» Горького, якого автор не хотів дарувати українцям, але все ж таки. Існують речі, як писав Хвильовий, які не перекладаються. Наприклад, «сєвєр» і «грусть». Про перше явище автор «Порцелянового слона» у в своїх публіцистичних текстах вже писав, маючи на увазі чи не всю «донецьку» школу. «Те, що відбувається сьогодні на Донбасі, це не просто реалізація думок однієї людини з Кремля, значною мірою «русский мир» тут чекали. І боюся, що чекали роками, і найстрашніше, що і досі багато хто продовжує його чекати, ходять з думками «Росія, прийди!». Донбас завжди був благодатним ґрунтом для цих ідей, і потрібно було, безумовно, кинути якесь насіння, щоб тут щось проросло, і нічого б не проросло без Путіна».
Що ж до «грусті», то як не сумувати, коли та сама «донецька» генетика в автора-героя далася взнаки. Батько пив, жінки плакали, і життя у робітничому «посьолку», який так само оспівував Хвильовий, і якого, у свою чергу, наслідував Павло Вольвач, не могло не розгорнутися у філософський роман краху надій.

Станислав Асеев. Мельхиоровый слон, или Человек, который думал. – К.: Каяла, 2017.
Коментарі
Останні події
- 23.12.2025|16:44Найкращі українські книжки 2025 року за версією Українського ПЕН
- 23.12.2025|13:56«Вибір Читомо-2025»: оголошено найкращу українську прозу року
- 23.12.2025|13:07В «Основах» вийде збірка українських народних казок, створена в колаборації з Guzema Fine Jewelry
- 23.12.2025|10:58“Піккардійська Терція” з прем’єрою колядки “Зірка на небі сходить” у переддень Різдва
- 23.12.2025|10:53Новий роман Макса Кідрука встановив рекорд ще до виходу: 10 тисяч передзамовлень
- 22.12.2025|18:08«Traje de luces. Вибрані вірші»: остання книга Юрія Тарнавського
- 22.12.2025|10:4526 грудня Соломія Чубай запрошує львів’ян на концерт “Різдво — час вірити в Дива”
- 20.12.2025|12:27Ілларіон Павлюк презентує у Києві «Книгу Еміля»
- 17.12.2025|21:28Лауреатом Премії імені Шевельова 2025 року став Артур Дронь
- 11.12.2025|20:26Книга року ВВС 2025 оголосила переможців
