Re: цензії
- 08.04.2024|Ігор ЧорнийЗлодії VS Революціонери: хто кращий?
- 04.04.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоЛеді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
- 03.04.2024|Марта Мадій, літературознавицяФантасмагорія імперського пластиліну
- 28.03.2024|Ігор ЧорнийПрощання не буде?
- 20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наукСвітиться сонячним спектром душа…
- 20.03.2024|Віктор ПалинськийУ роздумах і відчуттях
- 20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професорЖиттєве кредо автора, яке заохочує до читання
- 20.03.2024|Віктор ВербичНіна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
- 18.03.2024|Ігор ЗіньчукКумедні несподіванки на щодень
- 17.03.2024|Ольга Шаф, м.ДніпроКоло Стефаника
Видавничі новинки
- Фредерік Верно, "Рейвах"Книги | Буквоїд
- Ніна Горик. "Лінії оборони"Книги | Буквоїд
- Олег Крот. "Комунікації"Книги | Буквоїд
- Таіс Золотковська. "Лінія зусилля"Книги | Буквоїд
- У Vivat вийшла нова книжка Марка ЛівінаКниги | Буквоїд
- Юрій Яновський. "Майстер корабля"Проза | Буквоїд
- Ольга Кобилянська. "За ситуаціями"Проза | Буквоїд
- Іван Франко. "Маніпулянтка"Проза | Буквоїд
- Анатолій Дністровий. "Битва за життя: щоденник 2022 року"Історія/Культура | Буквоїд
- Павло Паштет Белянський. "Я працюю на цвинтарі"Проза | Буквоїд
Кримінальне чтиво
Чужа серед своїх
Володимир «Адольфич» Нестеренко. Чужа. – Харків, Фоліо, 2010. – 186 с.
Жанр: кримінальна драма
Широкий український читач письменника Нестеренка практично не знає, з чим погоджується він сам. В цьому нічого дивного нема: адже всезнаюча Вікіпендія містить про нього дуже коротку та суперечливу довідку, з якої видно, що цей автор – інженер за освітою, представник вітчизняної контркультури, мав прямий стосунок до кримінального світу і російськомовний патріот України. Проте мешканці Інтернету знають нік «Адольфич», і саме вони першими прихильно зустріли російський фільм «Чужа», знятий за сценарієм свого кумира. Стрічка побачила світ цього року, мала досить обмежений прокат при тому, що демонструвалася в мережевих кінотеатрах, і саме вихід фільму посприяв виходу в світ української версії «Чужої».
Ось як усе складно: для того, щоб українця вирішили видавати в Україні, йому ще досі треба заявити про себе в Росії. Вперше «Чужа» була надрукована російським видавництвом Ad Marginem і, за словами його директора Владіміра Котомніна, автор і текст стали відкриттям видавництва. Одразу написаний у форматі кінороману, російський оригінал приваблює простим, як двері, сюжетом, шикарними та соковитими діалогами і несподіваним образним узагальненням під самий фінал. Будучи за настроєм класичним нуаром чи, швидше, неонуаром, історія про фатальну жінку в пропонованій українській версії свою чорноту помітно втрачає. Але – головно через відсутність в україномовній літературі традицій «чорних» жанрів, а в українській вуличній мові – свого арго (мова галицьких злодіїв, до якої тут можуть почати апелювати, не є затребуваною в середовищі українського криміналітету).
Власне, пропонована українська версія «Чужої», яку хотів бачити і сам автор, одночасно може вважатися черговою спробою українізувати бодай в літературному творі українських бандитів – сам постійно відбиваюся від того, що мої гопники користуються українською, чого в житті не існує, а значить і книжки – неправдиві. Наскільки вдалося адаптувати вуличну мову до сприйняття пересічного споживача української книжки – судити не мені. Продажі покажуть.
Власне, говорячи про цю новинку, про щось інше, крім мовної «фішки», говорити важко. Бо сюжет кіноманам відомий: київський кримінальний авторитет Рашпиль, мозок якого невідворотно вражений креком, посилає чотирьох бійців на чолі з колишнім ментом Малюком до Праги. Там серед повій вони повинні знайти Анжелу Савинкову на прізвисько Чужа – її брат Артур на прізвисько Бабай сидить під слідством і аби припинили катування, готовий здати Рашпиля. Чужа мусить якось вплинути на брата, натомість вона дивним чином впливає на пацанів, у результаті вони почали війну між собою, а того, хто вижив, Анжела нацькувала на Рашпиля.
В тексті зустрічаються цілком закономірні висновки пересічних київських бандюків про те, що за межами країни в будь-який бік нас усіх вважають «росіянами», і тонко простежується бажання щось із цим робити, щось міняти, українізувати бандитів та проституток, тобто – почати з низів. Хоча та обставина, що авторові простіше було продати свій твір спочатку – маленькому російському видавництву, а потім – російському кінопродюсеру Ігореві Толстунову, підтверджує – український письменник для українського читача поки що справді чужий. Ну, принаймні, не такий аж свій.
Оцінка *****
Кожен текст оцінюється за 5-тибальною системою. Кожна оцінка дає твору наступну характеристику:
* Жодної надії;
** Погано, але не настільки. Хоча шкода витраченого часу;
*** Ідея є, потрібен редактор. Вчить матчастину;
**** Хочеться краще, але загалом поживно;
***** Так тримати!
Значок (+) біля оцінки – Автор може краще.
Значок (-) біля оцінки – Аби не гірше.
Книжки з низької полиці. Введення в рубрику
Коментарі
Останні події
- 18.04.2024|16:40Автор дитячого фентезі «Кий і морозна орда» розповість про новий мультивсесвіт за мотивами української міфології
- 18.04.2024|15:19Сьогодні у Тернополі Юлія Чернінька презентує "Барні 613"
- 18.04.2024|15:15Відкрито передзамовлення на книгу Вікторії Амеліної «Свідчення»
- 16.04.2024|18:08Помер Дмитро Капранов
- 16.04.2024|18:05Електронні книжки: що і як читають українці?
- 14.04.2024|20:47«Видавництво Старого Лева» започатковує цикл подій про Схід та Південь України
- 10.04.2024|14:36Переклади книжок Асєєва та Жадана номінували на PEN America Translation Prize
- 08.04.2024|17:579 квітня у Івано-Франківську Юлія Чернінька презентує книгу "Барні 613"
- 08.04.2024|13:56Війна та нові співбесідники для України
- 08.04.2024|13:54Польською вийшов друком роман Олександра Клименка «Орфей і Соломія»