
Re: цензії
- 05.08.2022|Тетяна Дігай, ТернопільЕнциклопедична трилогія про Чортків
- 05.08.2022|Валентина Семеняк, письменницяЧому? Навіщо? За що?
- 01.08.2022|Ігор ПавлюкРежисерка жовтого катарсису
- 31.07.2022|Людмила Даниленко«Якщо на селище напали чужі…». Читайте «Чорний хліб» Фоззі
- 29.07.2022|Ярослав Мотика, скульптор, лауреат Національної премії імені Т. ШевченкаМожна лише дивуватись, що є такі поети як Ігор Павлюк
- 20.07.2022|Василь КузанЧас усвідомити
- 12.07.2022|Альона Радецька, Хмельницький«Картка Марії» Олександра Козинця як можливість самопізнання
- 12.07.2022|Василь КузанЕпоха Павлюка
- 21.06.2022|Марина СушкоШамани слова
- 20.06.2022|Євген Баран«Я нічого більше не хочу, лише писати…»
Видавничі новинки
- «Близькі чужинці», Марія КаменськаКниги | Буквоїд
- «12 годин чоловіка», Ксенія ФуксКниги | Буквоїд
- ігор Павлюк. "Вакуум"Книги | Буквоїд
- Jestem z Drochobycza. Я – з ДрогобичаКниги | Буквоїд
- Костянтин Піскорський. «Сорок і чотири»Книги | Буквоїд
- Як подружити дитину з емоціями розповість нова книга психологині Світлани Ройз «Ключі сили»Книги | Буквоїд
- Між укриттями і ракетами: в Україні виходить антологія "Поезія без укриття"Книги | Буквоїд
- Віра Валлє. «У пошуках Людини. Homo emoticus»Книги | Буквоїд
- Мар’ян Ґолька. «Суспільна пам’ять та її імпланти»Книги | Буквоїд
- Євгенія Завалій. «Міста, в які ти поїдеш»Книги | Буквоїд
Кримінальне чтиво
Вбити за «Молодість»
Наталя Паняєва. «Вакансія на вбивцю»», К.:, Зелений Пес, 2007. – 298 с.
Жанр: детективна історія про опанування українськими митцями мистецтва вбивати
Очевидно, авторка цього роману добре знає теорію написання потенційного бестселера. В неписаних правилах значиться: якщо пишеш детектив, місце вбивства та спосіб убивства самі по собі повинні інтригувати. Згадайте хоча б «Код да Вінчі», майстерно сконструйований шедевр масової літератури третього тисячоліття: труп ученого на початку роману знаходять у Луврі. Або класичний уже детектив теоретика масової культури Умберто Еко «Ім’я троянди»: серія вбивств у віддаленому середньовічному монастирі. Перелік можна продовжити, та головне ви зрозуміли: на початку детективної історії потрібна заявка на загальну атмосферу.
Таким чином, Наталя Паняєва не помилилася, вигадуючи місце і час злочину для свого детективу «Вакансія на вбивцю»: дні проведення міжнародного кінофестивалю. І загалом їй вдається тримати навіть такого досвідченого споживача детективів, як ваш автор, у напрузі. Швидше, тут читач матиме справу не стільки з загадкою, скільки з інтригою: чи вдасться злочинцю уникнути кари. Такий собі Віталій Гаранджа, який, як ми вважаємо до останніх сторінок роману, задушив молоду дівчину, старанно замітає сліди. Ситуацію ускладнює фотограф-алкоголік Геннадій Калач, котрий, як він думає, випадково зняв убивцю на місці скоєння злочину і тепер шантажує його.
До чого в цій історії журналіст із біблійним іменем Авенір та колгоспним прізвищем дейкало, ми не знаємо і, мабуть, знати не хочемо: заявлений авторкою як головний герой-сищик, він постійно перебуває десь на околиці сюжету і справді заважає стежити за тим, як кільце довкола Гаранджі стискається і як він, борсаючись, мов пташка в сільцях, починає мимоволі сіяти довкола себе смерть. Чесне слово, без Авеніра Дейкала та його друга, майора міліції Миколи Дементія (це не подвійне ім’я, Дементій – прізвище) читати книжку набагато цікавіше. Авторка не відкрила Америки: негативні персонажі виписувати завжди простіше. Їх можна робити не такими пласкими, як Дементій, Авенір і його подруга Руся. Як ви зрозуміли, погані хлопці пані Паняєвій вдалися краще. Та й до розв’язки авторка підвела елегантно, хоча викриття справжнього убивці білявки Жанни вийшло недостатньо ефектним. Все б нічого, якби…
Помилка Наталя Панаєвої в тому, що для практичного втілення теорії написання потенційного бестселеру вона обрала не ту країну. Бо вбивство на Канському фестивалі – це класно та чіпляє. Маніяк, котрий хоче зірвати церемонію вручення «Оскарів» - вже подих перехоплює. Навіть під час «Берлінале» теоретично можна когось таємниче грохнути. Але вбивство в Києві, під час проведення кінофестивалю «Молодість», та ще й описування чвар, що виникають між акторами та продюсерами в українському кіно… «Я вас умоляю!» - так коментує подібні вигадки один мій добрий знайомий, український митець.
Справді, мені теж дуже хочеться, аби в середовищі українських митців відбувалися шекспірівські пристрасті, які могли б відобразитися в якому-небудь детективні, щось на кшталт «Реквієму» Олександри Марининої чи навмання взятого роману американки Джекі Колінз із серії про походеньки такої собі Лакі Сантанджело в нетрях Голівуду. Київський Будинок кіно за життєдайною енергетикою та творчою атмосферою нагадує хіба що Спілку письменників України. Єдина відмінність – у Будинку кіно справді проводять кінофестивалі та нагороджують стрічки, які за межами фестивалів пересічний глядач ніколи не побачить. Тому Будинок кіно і «Молодість» як місце для інтриг, м’яко кажучи, не канають. Ну а коли підлий продюсер Віталій Гаранджа спокушає актрису Жанну фразою: «Думаю, ви могли б отримати роль у моєму наступному фільмі», я, людина, трошки причетна до українського кіновиробництва, голосно сміюся. Правда, тут же поправляю себе: очевидно, Віталій – продюсер артхаусного короткометражного кіно, яке в Україні часом знімається для фестивальних потреб. Ну, тоді в Жанни зовсім нема амбіцій, раз її можна спокусити роллю в артхаусі, який мало хто побачить…
Словом, українські митці не вбивають. А якщо і вбивають, то не за таких обставин. Фестиваль «Молодість» - не надто знакова подія, аби під час нього могли коїтися злочини. Навіть якщо авторка пропонує читачам умовні декорації та бажані для неї обставини.
Оцінка **** (-)
Кожен текст оцінюється за 5-тибальною системою. Кожна оцінка дає твору наступну характеристику:
* Жодної надії;
** Погано, але не настільки. Хоча шкода витраченого часу;
*** Ідея є, потрібен редактор. Вчить матчастину;
**** Хочеться краще, але загалом поживно;
***** Так тримати!
Значок (+) біля оцінки – Автор може краще.
Значок (-) біля оцінки – Аби не гірше.
Книжки з низької полиці. Введення в рубрику
Додаткові матеріали
- Привид бродить по музею
- Слюсар любить білі колготки
- Статеві збочення українського політикуму
- Італійська народна казка
- Кокотюха Андрій
Коментарі
Останні події
- 05.08.2022|14:08«Видавництво 21» оголошує видання нової книги «Знаки» та збір коштів для підтримки ЗСУ
- 05.08.2022|12:06“Інтелектуальні вечори у просторі ПЕН”: лекція Тараса Лютого
- 05.08.2022|12:01У видавництві #книголав вийде новий роман Ірени Карпи
- 05.08.2022|11:29«Видавництво Старого Лева» підготувало ілюстровану книжку-абетку про Ольгу Кобилянську – «Кобилянська від А до Я»
- 05.08.2022|11:15Закарпатська обласна наукова бібліотека готує книжку споминів «Петро Скунць у колі сучасників»
- 03.08.2022|15:31«Діалоги про війну» — серія виступів-осмислень сьогодення на Meridian Czernowitz 2022
- 29.07.2022|15:31Журналіст Сергій Руденко: Путін недооцінив Зеленського
- 29.07.2022|12:58Поетичні читання, публічні інтерв’ю, презентація нових книжок — яким буде Meridian Czernowitz 2022
- 29.07.2022|12:04До Дня Української Державності Hutsul Planet презентують патріотичний сингл «Духом єдиним»
- 22.07.2022|11:13Виходить перша книжка Meridian Czernowitz від 24 лютого - «Щось зі мною не так» Андрія Любки