
Re: цензії
- 25.08.2025|Ярослав ПоліщукШалений вертеп
- 25.08.2025|Ігор ЗіньчукПравди мало не буває
- 18.08.2025|Володимир Гладишев«НЕМОВ СТОЛІТЬ НЕБАЧЕНИХ ВЕСНА – ПЕРЕД ОЧИМА СХОДИТЬ УКРАЇНА»
- 12.08.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськПолтавська хоку-центричність
- 07.08.2025|Ігор ЧорнийРоки минають за роками…
- 06.08.2025|Ярослав ПоліщукСнити про щастя
- 06.08.2025|Валентина Семеняк, письменницяЧас читати Ганзенка
- 16.07.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя СтефаникаПравда про УПА в підлітковому романі Галини Пагутяк
- 10.07.2025|Дана Пінчевська"Щасливі ті люди, природа яких узгоджується з їхнім родом занять"
- 10.07.2025|Володимир СердюкАнтивоєнна сатира Володимира Даниленка «Та, що тримає небо»
Видавничі новинки
- Алла Рогашко. "Містеріум"Проза | Буквоїд
- Сергій Фурса. «Протистояння»Проза | Буквоїд
- Мар’яна Копачинська. «Княгиня Пітьми»Книги | Буквоїд
- "Моя погана дівчинка - це моя частина"Книги | Володимир Гладишев, професор, Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти
- Джон Ґвінн. "Лють Богів"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Аталанта"Проза | Буквоїд
- Вероніка Чекалюк. «Діамантова змійка»Проза | Буквоїд
- Джон Ґвінн. "Голод Богів"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. "У тебе є ти!"Проза | Буквоїд
- Крістофер Паоліні. "Сон у морі зірок"Проза | Буквоїд
Літературний дайджест
Аргумент Малковича - Гоголь українською
Україномовні видання Гоголя — тема дискусійна, бо не є суто літературною: неминуче зачіпаються політичні моменти, попри бажання всіх причетних сторін уникнути цього.
Видавництво Івана Малковича «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» внесло тут свою лепту: «Микола Гоголь. Повісті. Найкращі українські переклади у 2-х томах».
Цей двотомник можна було б назвати ювілейним виданням; насправді ж Малкович нарешті зробив те, що назріло давно. Тут зібрано весь корпус текстів Гоголя українського періоду, класичні переклади Максима Рильського («Майська ніч, або Утоплена», «Ніч проти Різдва», «Повість про те, як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем»), Миколи Зерова («Іван Федорович Шпонька та його тітонька»), Миколи Садовського («Тарас Бульба»), Петра Панча («Старосвітські поміщики»), Антіна Харченка («Вій»), Івана Сенченка («Вечір напередодні Івана Купала», «Страшна помста»), Степана Васильченка («Пропала грамота», «Зачароване місце»).
Робота видавця, вочевидь, була набагато більша, аніж просто зібрати вже готові тексти. Майже всі переклади відредаговані Іваном Малковичем, «Тарас Бульба» і «Вій» — спільно з Євгеном Поповичем. Не обминули і особливо дражливе питання — щодо «Тараса Бульби». Малкович подає редакцію твору від 1835 року, тобто першу авторську версію, в якій ще нема пізніших, відверто ідеологічних правок.
Правильність саме такого вибору чітко обѓрунтована у спеціальній післямові «Від редактора: кілька зауваг щодо перекладу «Тараса Бульби». В будь-якому разі, з перекладами такого рівня Гоголь набуває повноцінний український голос. Цілком гідні оригіналу, наприклад, оці чарівні рядки:
«Славна бекеша в Івана Івановича! Знаменита! А які смушки! Бий тебе лихо, які смушки! Сизі з морозом! Я ладен поставити Бог знає що, коли ще в кого знайдуться такі! Гляньте, ради Бога, на них, а надто як стане він з кимось до розмови, гляньте збоку: що то за розкіш! Описати не можна: оксамит! срібло! вогонь!» («Повість про те, як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем», пер. Максима Рильського).
Якості перекладів гідно відповідає культура видання, притаманна «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ЗІ». Над оформленням працювали найкращі художники видавництва — Кость Лавро (перший том) і Владислав Єрко (другий том). «Академічні» тверді обкладинки прикрашені мініатюрними кольоровими вставками, а ілюстрації до текстів витримані у вишуканій графічній стилістиці. Обидві книги приємно тримати в руках, зручно й цікаво читати, в бібліотеці освіченої людини вони просто конче потрібні.
А втім, Малкович здійснив надважливу річ: остаточно ввів в україномовний дискурс оті ранні твори, котрі й дозволяють пишатися їхнім автором як вітчизняним письменником. Саме таких переконливих аргументів бракує нескінченній і чимдалі абсурднішій дискусії про належність Гоголя до тої чи тої культури.
Дмитро Десятерик
Додаткові матеріали
Коментарі
Останні події
- 27.08.2025|18:44Оголошено ім’я лауреата Міжнародної премії імені Івана Франка-2025
- 25.08.2025|17:49У Чернівцях відбудуться XVІ Міжнародні поетичні читання Meridian Czernowitz
- 25.08.2025|17:39Єдиний з України: підручник з хімії потрапив до фіналу європейської премії BELMA 2025
- 23.08.2025|18:25В Закарпатті нагородили переможців VIІ Всеукраїнського конкурсу малої прози імені Івана Чендея
- 20.08.2025|19:33«А-ба-ба-га-ла-ма-га» видало нову книжку про закарпатського розбійника Пинтю
- 19.08.2025|13:29Нонфікшн «Жінки Свободи»: героїні визвольного руху України XX століття крізь погляд сучасної військової та історикині
- 18.08.2025|19:27Презентація поетичної збірки Ірини Нови «200 грамів віршів» у Львові
- 18.08.2025|19:05У Львові вперше відбувся новий книжковий фестиваль BestsellerFest
- 18.08.2025|18:56Видавнича майстерня YAR випустила книгу лауреата Малої Шевченківської премії Олеся Ульяненка «Хрест на Сатурні»
- 18.08.2025|18:51На Закарпатті відбудеться «Чендей-фест 2025»