Письменник приваблює читача дотепністю розповіді, психологічні портрети та зовнішні характеристики його героїв зроблені досить лаконічними, але влучними штрихами, з нотками гумору.

У невеличкому данському портовому містечку, де живе собі звичайнісінький руденький хлопчик Топпер, раптом починають відбуватися незвичайні речі. Справа у тому, що Топпер, як і всі діти його віку, любить колекціонувати усілякі цікаві дрібнички. І ось у його колекцію знахідок потрапляє жовтий олівець. Що б, здавалося, цікавого, може бути в олівцеві, але раптом виявляється, що написане ним зникає. Коли ж Топпер хоче продемонструвати незвичні властивості олівця своєму другові, намалювавши на шпалерах у кімнаті велетенського носорога, для хлопчаків раптом починається дивовижна пригода, адже намальований носоріг оживає і починає тупцяти у помешканні на третьому поверсі.

До балагану і катавасії, спричиненої появою незвичного мешканця, який постійно хоче їсти, і йому однаково смакують штори, оббивка крісла, книжки і чорний хліб, мимоволі втягуються всі сусіди, та ще й інші мешканці містечка. Такий ось, справді веселий сюжет від данського письменника Оле Луна Кіркеґора у книзі «Отто-носоріг»  нещодавно з’явився на полицях книгарень серед новинок для дітей.

Письменник приваблює читача дотепністю розповіді, психологічні портрети та зовнішні характеристики його героїв зроблені досить лаконічними, але влучними штрихами, з нотками гумору. Ось головний герой – Топпер – має чуб такий густий, що мамі доводиться розчісувати його граблями, сама ж мама любить співати – і то так, що деренчать шибки, а риби від страху бовтають хвостами. Ось сусідка пані Флора, яка недочуває, тож постійно перекручує почуте, і то так, що знову ж таки здіймає хвилю сміху.

Ось дівчинка Сілле, яка подобається Топперові, гарна, мов писанка, але не звертає на нього уваги, ганяючи на своєму велосипеді, або ж узагалі насміхається. Про кожного героя автор говорить з симпатією, дрібкою гумору або дещицею іронії. Читаючи, розумієш, що автор справді умів по-справжньому бачити і чути людей, і цікаво розповісти про них своїм маленьким читачам.

Хороша дитяча книжка неможлива без добрих ілюстрацій. Над художнім оформленням «Отто-носорога» працювала київська художниця Ольга Кузнєцова. У її доробку також проілюстровані книги «Чим пахне дитинство», «Неля сходить зі стелі», «Паперовий янгол», ілюстрації в дитячих журналах "Пізнайко", "Професор Крейд", "Стежка", літературному журналі "Дніпро". А раніше Ольга навіть працювала мультиплікатором на анімаційній студії «Борисфен». За словами художниці, найбільше вона любить працювати з олійними фарбами, і намагається кожну ілюстрацію зробити картиною, окремою, самодостатньою річчю. Ілюстрації в книзі «Отто-носоріг» такими і вийшли – вони передають характери героїв, є мальовничими і теплими, а жовтий носорожик Отто – справжній красунчик. Пейзаж на форзаці, з теплими кольоровими будиночками на тлі моря і кораблів з білими вітрилами так і кличуть в мандри – якщо не насправді, то хоча б сторінками книги, що стало можливим завдяки відомому перекладачу Галині Кирпі.

До пані Галини довелося написати листа, аби більше дізнатися про самого письменника, тому що знайти про нього хоч якусь інформацію в Інтернеті виявилося неможливо. І ось що розповіла про письменника Галина Кирпа:

« У липні цього року Оле Луну Кіркеґорові виповнилось би  70 років з дня народження. Але він прожив зовсім мало – трагічно загинув 1979 року. Його книжки стали класикою дитячої данської літератури ще за його життя, досі весь час перевидаються. За ними створено фільми, вистави.  Він не забутий сучасниками.

Цікаве з біографії? Мені подобається ось ця містка цитата від шведського видавця про Кіркеґора: „Жив колись у Данії моряк, що зійшов на берег через морську хворобу. Та й став учителем початкової школи, одружився з учителькою, і народились у них дві доньки. Він не мав ніякого авто, оскільки воно йому не було потрібне. Його не цікавили гроші, зате цікавили люди. Самодостатні й справжні. Він любив вигадувати, а також  любив слухати, як хтось вигадував. Тому він став дитячим письменником.  А ще він малював, сам ілюстрував свої книжки. Його звати Оле Лун Кіркеґор”.

Додам, що перша його книжка, „Малий Вірґіль”, вийшла 1967 року. Далі були „Альберт”, „Хлопчик Годья з П’єрта”,  „Гумовий Тарзан”,  „Бегемот у домі” і ще, і ще... Він мав за життя такий шалений успіх, що 1973 року навіть поміняв учительську роботу на творчу і вже тільки писав, малював і виступав перед дітьми у всій Данії. Був мандрівником душею. Щоправда, якраз оце мандрівне життя й підірвало йому здоров’я.

Оле Лун Кіркеґор належить до тих письменників, кого найбільше в світі читають – його перекладено на 20 мов. Його люблять за простоту й легкість стилю, за те, що він уміє з гумором  розповідати про важливі для дітей речі ».

За словами Галини Кирпи, історія приходу відомого данця до українського читача – досить тривала: ще 1992 року знайома поетеса, етнолог та музикознавець з Копенгагена Лісбет Торп привезла Галині Кирпі повну валізу книжок, з яких вона вибрала для перекладу двох авторів – Бенні Андерсена й Оле Луна Кіркеґора. Перекладала я їх для себе, «в шухляду» влітку 1997 року. « Із шухляди першою до видавців потрапили „Пригоди Невсідомика” Бенні Андерсена. Їх видав „Юніверс” 2005 року. А „Отто – носоріг” Кіркеґора, певно, сидів би собі в шухляді й далі, якби я не показала його Діані Клочко ( шеф-редактору видавництва «Грані-Т» - ред.) і вона його не „вполювала”. Власне тоді й з’явилася ідея представити скандинавську дитячу літературу трьома авторами: Норвегію – повістю „Сни шовкопряда” Оси Ґан Шведер (вийшла торік),  Данію – повістю „Отто – носоріг” Оле Луна Кіркеґора й Швецію – двома чарівними повістинками шведського письменника Ульфа Старка, до речі, літературного хрещеника Астрід Ліндґрен (готується )», – розповіла Галина Кирпа.

Перекладач планує також познайомити українських читачів з  іншими творами Оле Луна Кіркеґора – «Малим Віргілем» і «Бегемотом в домі», адже, за словами Галини Кирпи, письменнику є з чим приходити і до українських дітей – його вигадка і простота будь-кого зачарують.

Оле Лун Кіркеґор «Отто-Носоріг». – К.: Грані-Т, 2010.

Наталка Малетич