Re: цензії
- 15.06.2026|Дана ПінчевськаЦе воює вона. За нашу і вашу свободу
- 12.06.2026|Дана Пінчевська, мистецтвознавецьПутівник мистецькими жанрами: «Живопис...» Катерини Липи
- 10.06.2026|Ігор ЗіньчукЯк знайти шлях до успіху компанії?
- 05.06.2026|Ганна Клименко-СиньоокПеретин - Перехід - Присутність: Містичні лабіринти прозопису Алли Рогашко
- 04.06.2026|Тетяна Качак, докторка філологічних наук, професорка Карпатського національного університету імені Василя Стефаника«Українська ластівка» в культурно-історичному вимірі та міждисциплінарній інтерпретації Лідії Ковалець
- 31.05.2026|Надія ПознякВивільнення пам´яті
- 31.05.2026|Ігор ЧорнийКоли жінці нудно
- 30.05.2026|Віктор Палинський«Війна у лісовій пісні»
- 30.05.2026|Ігор ЗіньчукНова книга поезій Ліни Костенко «Вітер з Марса» – застереження для людства
- 29.05.2026|Василь КузанБезгрішні тексти
Видавничі новинки
- Прозовий дебют Надії Позняк «Ти ж знаєш, він ніколи тобі не дзвонить…»Книги | Буквоїд
- Сащук Світлана. «Дратва тиші»Поезія | Буквоїд
- «Безрозсудна» Лорен Робертс: почуття vs обов’язок та повалені імперіїКниги | Буквоїд
- Ігор Павлюк. «Голод і любов»Поезія | Буквоїд
- Олена Осійчук. «Говори зі мною…»Поезія | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Магніт»Поезія | Буквоїд
- Олександр Скрипник. «НКВД/КГБ проти української еміграції. Розсекречені архіви»Історія/Культура | Буквоїд
- Анатолій Амелін, Сергій Гайдайчук, Євгеній Астахов. «Візія України 2035»Книги | Буквоїд
- Дебра Сільверман. «Я не вірю в астрологію. Зоряна мудрість, яка змінює життя»Книги | Буквоїд
- Наомі Вільямс. «Пацієнтка Х, або Жінка з палати №9»Проза | Буквоїд
Літературний дайджест
С другого берега
Конфликт рифмы и верлибра в новом сборнике Василя Махно.
В тернопольском издательстве «Крок» вышел новый сборник Василя Махно «Я хочу бути джазом і рок-н-ролом. Вибрані вірші про Тернопіль і Нью-Йорк». О том, почему и как в эмиграции поэт вспоминает родину, задумалась ИННА БУЛКИНА.
Тернополь — первый город в жизни Василя Махно, но волею судьбы он уже много лет живет в Нью-Йорке, и именно название его новой книги отражает эту географическую интригу. Нью-Йорк у этого поэта традиционно связан с джазовыми ритмами, здесь нет неожиданности, как нет ничего нового и в его попытках определиться между украинской традицией рифмованного стиха и верлибром, свойственным западному поэтическому модерну. В давнем сборнике с похожим «географическим» названием — «38 стихотворений о Нью-Йорке» Махно писал ровно о том же: украинский поэт обречен на рифму, но точно так же он вынужден тащить за собою «ношу искривленной истории и болезнь с подозрением на алкоголизм». Рифма, надо думать, тоже находится в этом «нездоровом» ряду. И автор, кажется, постоянно для себя решает, как стать американским поэтом, одновременно оставаясь и украинским, и как стать своим в Нью-Йорке, не утратив того, что в родной традиции упорно называют «корнями» и «почвой».
Моментами Махно, как и положено украинскому поэту, «сбивается на рифму», но есть в этом какая-то заданность: мол, все это нездоровый комплекс, а я так хочу выбраться из этой обреченной провинции, где «вечно ищут смысл жизни и провизию, где все сходит с рук, где бледные поэтессы спиваются». Махно одержим темой «украинского Нью-Йорка», которого, по правде говоря, нет, но он настойчиво создает свою литературную утопию, и, наверное, поэтому так часто поминает знакомые имена и населяет свои стихи культовыми персонажами, рифмуя Бойчука с Рубчаком. Зато Тернополь в его поэтическом мире — это место, куда неизменно возвращается Орфей, иными словами — ад. Хотя там и «зарыто сердце».
Предваряет сборник большое интервью о городском и поэтическом опыте, где Василь Махно говорит о «голоде слов», о разнице между прозой и поэзией, о собственной «книжности» и о том, как городской пейзаж определяет поэтическую метафизику. Честно говоря, и в этих суждениях он не особо оригинален, по сути, повторяет то, что мы и так про него знали. В стихах он чуть более афористичен, но столь же предсказуем. Он всякий раз «отрабатывает» свой географический сюжет, гладко и ровно, без потерь в качестве, не убавив, но и не прибавив.
В принципе, если говорить о поэтической харизме и литературной репутации, у Василя Махно очевидный дефицит первого, но все относительно благополучно со вторым. У него есть свой круг читателей, он принадлежит к числу поэтов, которых принято называть «статусными», но, похоже, «статус» ему все-таки обеспечила эмиграция в Америку.
Коментарі
Останні події
- 11.06.2026|14:37«Діамантова змійка»: мистецтво паризьких салонів
- 31.05.2026|06:35Стартував прийом заявок на Премію імені Романа Гамади 2026
- 31.05.2026|06:21Українська стрічка «Паляниця» здобула престижну нагороду на американському фестивалі ETHOS Film Awards
- 30.05.2026|15:00Ніна Мюррей – лауреатка премії Drahoman Prize за 2025 рік
- 29.05.2026|07:54Гуцули, цимбали і гори: музикант hOsT представляє сингл-ремікс Hutsuly
- 29.05.2026|07:50«Японські книги дітям України»: велика гуманітарна ініціатива «Ранку» та Shikosha
- 25.05.2026|17:00Внаслідок нічної атаки на Київ пошкоджено будинки письменниць Олени Захарченко та Ірини Цілик
- 23.05.2026|04:17Навколо літератури зібрано 2,5 мільйони гривень для дітей: Артур Дронь провів благодійний вечір у Львові
- 23.05.2026|04:11Нова частина епічної фентезі-саги про Кия об’єднує українську, кельтську та давньогрецьку міфології у власному всесвіті
- 21.05.2026|13:07В Ужгороді оголосили короткий список VIІІ Всеукраїнського літературного конкурсу малої прози імені Івана Чендея
