Re: цензії
- 15.06.2026|Дана ПінчевськаЦе воює вона. За нашу і вашу свободу
- 12.06.2026|Дана Пінчевська, мистецтвознавецьПутівник мистецькими жанрами: «Живопис...» Катерини Липи
- 10.06.2026|Ігор ЗіньчукЯк знайти шлях до успіху компанії?
- 05.06.2026|Ганна Клименко-СиньоокПеретин - Перехід - Присутність: Містичні лабіринти прозопису Алли Рогашко
- 04.06.2026|Тетяна Качак, докторка філологічних наук, професорка Карпатського національного університету імені Василя Стефаника«Українська ластівка» в культурно-історичному вимірі та міждисциплінарній інтерпретації Лідії Ковалець
- 31.05.2026|Надія ПознякВивільнення пам´яті
- 31.05.2026|Ігор ЧорнийКоли жінці нудно
- 30.05.2026|Віктор Палинський«Війна у лісовій пісні»
- 30.05.2026|Ігор ЗіньчукНова книга поезій Ліни Костенко «Вітер з Марса» – застереження для людства
- 29.05.2026|Василь КузанБезгрішні тексти
Видавничі новинки
- Прозовий дебют Надії Позняк «Ти ж знаєш, він ніколи тобі не дзвонить…»Книги | Буквоїд
- Сащук Світлана. «Дратва тиші»Поезія | Буквоїд
- «Безрозсудна» Лорен Робертс: почуття vs обов’язок та повалені імперіїКниги | Буквоїд
- Ігор Павлюк. «Голод і любов»Поезія | Буквоїд
- Олена Осійчук. «Говори зі мною…»Поезія | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Магніт»Поезія | Буквоїд
- Олександр Скрипник. «НКВД/КГБ проти української еміграції. Розсекречені архіви»Історія/Культура | Буквоїд
- Анатолій Амелін, Сергій Гайдайчук, Євгеній Астахов. «Візія України 2035»Книги | Буквоїд
- Дебра Сільверман. «Я не вірю в астрологію. Зоряна мудрість, яка змінює життя»Книги | Буквоїд
- Наомі Вільямс. «Пацієнтка Х, або Жінка з палати №9»Проза | Буквоїд
Літературний дайджест
Александр Кузнецов-Тулянин «Идиот нашего времени»
Город был на три века старше самой ветхой летописи.
Ни в каких строчках не вписалось имя того, кто срубил первое бревно и сложил первую полуземлянку, из которой проросли в белый свет избы, терема, детинцы, от которой протянулись на стороны тропы, улицы, бульвары. Да и кто бы поверил в первого горожанина — он был всего лишь истаивающей легендой-небылью, ведь каждый новый человек думал, что только ему принадлежит время и вселенная. И лишь редкая чуткая душа могла найти в городе одно из тех мест, которое способно вместить в себя столетия, — воронку времени, куда стекает прошлое и будущее города.
Древний храм это, или старый рассыпающийся дом с подвалами и чердаками, или глухой угол на заросшем кладбище — специально такое место не найдешь, оно откроется внезапно, но когда ты окажешься там, то неожиданно для самого себя вдруг увидишь многовековую изнанку города.
Игорь Сошников приоткрыл для себя дверцу времени в том возрасте, когда молодость первый раз соприкасается с наплывающей издали старостью, превращаясь в зрелость.
Для него это был особенный день. Куча неприятностей разом свалилась на его голову, по каким-то мистическим законам концентрируясь во что-то совсем уж скверное, граничащее едва ли не с погибелью. И при этом Сошников отмечал про себя одну странность: он будто заранее ощущал тот плачевный итог, к которому в тот день его вела злая судьба. Да только он ничего не мог поделать ни с собой, ни с окружающей действительностью, а даже напротив, будто назло всему свету и, конечно уж, на зло самому себе делал все шиворот навыворот: там, где нужно было остановиться, переждать или вовсе повернуть назад, он пер нахрапом вперед; там, где нужно было попридержать язык за зубами, его подталкивало наговорить слишком много лишнего.
Конечно, подобные роковые деньки, когда земля вылетает из-под ног, выпадают на долю каждого, кому-то даже по несколько раз в его нескучной жизни, и когда вас подстережет такой день — только вопрос времени. Хотя можно было рассудить и так, что в ряду скверных событий, настигших Сошникова, не было никаких мистических совпадений и предначертаний. Потому что куда же еще может судьба завести человека, если он вдруг решит, что способен опрокинуть неудобное мироустройство. Незадача в том, что не каждому удается в такой день перемахнуть на
другую сторону своего персонального болотца и проснуться следующим утром. Впрочем, если не проснулись, то и взятки гладки — где-нибудь снаружи, над вашей сомкнувшейся тьмой, так и прозвучит с фатальной грустью: судьба. Если же человеку посчастливится судьбу перехитрить,
он будет совершенно уверен, что с ним произошла грандиозная подмена: и сам он окажется совсем другим, и весь окружающий мир поменяет облик.
Коментарі
Останні події
- 11.06.2026|14:37«Діамантова змійка»: мистецтво паризьких салонів
- 31.05.2026|06:35Стартував прийом заявок на Премію імені Романа Гамади 2026
- 31.05.2026|06:21Українська стрічка «Паляниця» здобула престижну нагороду на американському фестивалі ETHOS Film Awards
- 30.05.2026|15:00Ніна Мюррей – лауреатка премії Drahoman Prize за 2025 рік
- 29.05.2026|07:54Гуцули, цимбали і гори: музикант hOsT представляє сингл-ремікс Hutsuly
- 29.05.2026|07:50«Японські книги дітям України»: велика гуманітарна ініціатива «Ранку» та Shikosha
- 25.05.2026|17:00Внаслідок нічної атаки на Київ пошкоджено будинки письменниць Олени Захарченко та Ірини Цілик
- 23.05.2026|04:17Навколо літератури зібрано 2,5 мільйони гривень для дітей: Артур Дронь провів благодійний вечір у Львові
- 23.05.2026|04:11Нова частина епічної фентезі-саги про Кия об’єднує українську, кельтську та давньогрецьку міфології у власному всесвіті
- 21.05.2026|13:07В Ужгороді оголосили короткий список VIІІ Всеукраїнського літературного конкурсу малої прози імені Івана Чендея
