
Re: цензії
- 10.07.2025|Дана Пінчевська"Щасливі ті люди, природа яких узгоджується з їхнім родом занять"
- 10.07.2025|Володимир СердюкАнтивоєнна сатира Володимира Даниленка «Та, що тримає небо»
- 27.06.2025|Ірина Фотуйма"Коні не винні" або Хроніка одного щастя
- 26.06.2025|Михайло ЖайворонЖитомирський текст Петра Білоуса
- 25.06.2025|Віктор ВербичПро що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
- 25.06.2025|Ігор ЗіньчукБажання вижити
- 22.06.2025|Володимир ДаниленкоКазка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
- 17.06.2025|Ігор ЧорнийОбгорнена сумом смертельним душа моя
- 13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя СтефаникаЗвичайний читач, який став незвичайним поетом
- 12.06.2025|Ігор Зіньчук«Європейський міст» для України
Видавничі новинки
- Джон Ґвінн. "Лють Богів"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Аталанта"Проза | Буквоїд
- Вероніка Чекалюк. «Діамантова змійка»Проза | Буквоїд
- Джон Ґвінн. "Голод Богів"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. "У тебе є ти!"Проза | Буквоїд
- Крістофер Паоліні. "Сон у морі зірок"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Електра"Книги | Буквоїд
- Павло Шикін. "Пітон та інші хлопці"Книги | Буквоїд
- Книга Анни Грувер «Вільний у полоні» — жива розмова з Ігорем Козловським, яка триває попри смертьКниги | Буквоїд
- Тесла покохав ЧорногоруКниги | Буквоїд
Літературний дайджест
Заглядає в шибу казка
Галина ТКАЧУК.Вечірні крамниці вулиці Волоської.– Київ: Темпора, 2014. – 124 с.
«Заглядає в шибу казка сивими очима» – отакий усім змалку відомий епіграф я поставив би до нової дитячої книжки видавництва «Темпора». Відома як авторка віршів та прози, Галина Ткачук у просторі дитячої літератури дебютувала з перемогою в конкурсі «Золотий лелека» та публікацією переможної книжки «Вікно до собаки». Ще у «Вікні» намітилися основні риси письма авторки – тяжіння до створення чарівної (або й містичної) реальності, загалом «химерне» у найкращих українських традиціях письмо, ненав’язливе викладення виразних моральних настанов. При бажанні можна згадати й сумбурність, а то й нелогічність сюжету; втім, за чотири роки між «Вікном» і «Вечірніми крамницями» відбулося багато змін, і – приємно зазначити – на краще.
Сюжет оповіді зав’язано довкола однієї з київських подільських вулиць. Читач одразу мусить визнати, що на цій вулиці є вечірні крамниці, в яких торгують, приміром, білка Рататоск, ворона Васса, в які заходять мало не щодня дивні відвідувачі – кіт Роман (власник нерозмінної монети, до речі), голуб-художник… Кожна з крамниць має свою таємницю, свою магію, забезпечену магічними артефактами, – але про це анічичирк. Саме з викрадення цих артефактів і зароджується історія, хоча казка починається з першої сторінки.
Головна риса повісті, яку хочеться підкреслити, – творення особливого міського київського фольклору, а точніше, його актуалізація із прив’язкою до певної території. Вулиця Волоська на Подолі, Лиса гора – місця традиційного зосередження чарів. Додамо сюди й Михайлівську площу і стелу Незалежності. А те, наскільки органічно авторка вплітає свою казку в тканину/мереживо столичних вулиць, дає підстави сказати: цю битву за Київ ми виграємо.
Традиційно для творців сучасної української авторської казки, Галина Ткачук пише не лише (а може й просто – не) для дітей. Дорослому читачеві збори у крамничці ворони Васси чи білки Рататоск можуть нагадати посиденьки давніх друзів, які після нудної досить-таки роботи збираються в тісній компанії, де всі одне одного знають і люблять. Якщо ж читач бодай раз бував у богемній навколомистецькій тусівці, «Крамниці» набудуть для нього особливого значення та звучання.
Що ж до дитини, то в цій книжці вона врешті отримує повноцінну казкову історію. Таку як треба – із загадками й таємницями, викраденнями та розслідуваннями, магічними предметами й потайними місцями.
Ілюстрування книжки оригінальне: чи не на кожній сторінці маємо чорно-білі малюнки, виконані в дещо своєрідному стилі. Наскільки вони приваблять молодшого читача, не знаю. Палітурка надзвичайно приємна і м’яка на дотик; щоправда, винесені на неї ілюстрації можуть здатися недоречними.
І наостанок – стежте за своєю книжкою, коли візьметеся читати. Не факт, що вона не пролізе у шпарину під дверима кудись надвір або не вистрибне у вас із кишені чи сумочки дорогою на роботу, як це сталося зі мною.
Володимир Чернишенко
Коментарі
Останні події
- 11.07.2025|10:28Оголошено конкурс на літературну премію імені Богдана-Ігоря Антонича “Привітання життя”
- 10.07.2025|23:18«Не народжені для війни»: у Києві презентують нову книжку Артема Чапая
- 08.07.2025|18:17Нова Facebook-група "Люблю читати українське" запрошує поціновувачів вітчизняної літератури
- 01.07.2025|21:38Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
- 01.07.2025|18:02Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
- 01.07.2025|08:53"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
- 01.07.2025|08:37«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
- 01.07.2025|08:14Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
- 01.07.2025|06:34ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року
- 01.07.2025|06:27Українська письменниця Євгенія Кузнєцова у лонглисті престижної премії Angelus