— Якщо читач дуже захоче, доведеться шкрябати продовження. А як не захоче, то все одно доведеться. Бо з героями так здружився, що нема ради, — каже письменник. Дія книги відбувається у Львові в середині XVII століття напередодні козацької облоги міста військом Богдана Хмельницького.

— Події першого тому "Аптекаря" закінчуються у березні 1648-го, коли Хмельницький з´являється на Січі. Річчю Посполитою вже ідуть чутки, що буде війна, — продовжує автор. — Це були не визвольні змагання, а громадянська війна, бо по обидва боки воювали українці. Гусари, драгуни королівського війська переважно походили з Галичини. Для України це була велика трагедія. Описую її з погляду історика Володимира Липинського, а не соціаліста Михайла Грушевського. Останній трактував минувшину як історію народних мас. Це помилка, бо відмовився від магнатів. Жодна нація світу не трактує так свою історію. У Франції, Італії теж були народні повстання. Але, на щастя, їх розгромили. Якби Спартак переміг, він би знищив Рим. Раби під його керівництвом палили будівлі, руйнували мозаїки. Те саме робили козаки Хмельницького, бо міста для них були ворожими. В них майже не жили українці. Здебільшого німці, євреї, поляки. Поодинокі міщани-українці нічого спільного з козаками не мали, жодної симпатії.

Одним із варіантів назви нової книги був "Меч відплати".

— Злетів через те, що змахує на фентезі. Закони цього жанру вимагають простий стиль, якісь закручені пригоди, на яких будується весь сюжет. У романі більше стосунків між людьми, внутрішніх монологів, переживань. Любитель пригодницької літератури навряд чи читатиме довгий опис екзаменів, які здає головний герой після університету, аби отримати право відкрити у Львові аптеку. Не є мій роман і історичним. Реальні події в ньому — лише тло. Є містика з чортами і відьмами.

Головний герой "Аптекаря" закінчує університет в італійському місті Падуя і повертається до рідного Львова. Під час навчання він здружився з одним студентом, який виявився переодягненою дівчиною, закоханою в нього. Вже у Львові вона йому в цьому зізнається. А в переодягнену дівчину закохується інша.

— Років тридцять тому хотів написати роман про ката в середньовічному Львові. Ідею покинув, але нещодавно переглядав свої папери і віднайшов давні записи. За часів радянської цензури мене не друкували, тому таких рукописів накопичилося на кілька романів. Через те, що не друкувався в молодості, випрацював звичку писати про те, що передусім цікавить мене, а не масового читача.

Якось переглядав в історичних архівах списки студентів середньовічних університетів Падуї, Кракова, Кенігсберга. Цікавився, як себе називали українці. В основному, латиною своє походження підписували як "рутенус" або "роксолянус". Але вже в ХVI сторіччі один львів´янин Лукаш Олевич підписався "вкраїніанс". От його я й зробив аптекарем.

Занурився у вивчення середньовічної медицини. Тогочасна аптека мусила мати екстракти з людських трупів, настоянки на черепі. Через безліч забобонів у тодішній Європі велася боротьба двох медицин. Аптекар Лукаш мав прогресивні погляди, бо в університеті був присутній на перших хірургічних операціях. У Львові ще вважали, що в людині є 25 літрів крові, половину якої можна спустити. Начебто кров поновлюється і таким чином людина одужує. Лукаш же на таке відповідав: а хтось із вас бачив колись, щоб із людини більше 5 літрів витікало і вона залишалася живою? Подібні суперечки панували тоді по усій Європі.

Презентація книги "Аптекар" відбудеться у вересні на Львівському форумі видавців.

Іван СТОЛЯРЧУК