Re: цензії
- 27.04.2026|Валентина Семеняк, письменницяСвітлі і добрі тексти ― саме їх потребує малеча
- 25.04.2026|Галина Новосад, книжкова оглядачка, блогерка, волонтерка«Містеріум»: простір позачасся і прихованих зв’язків
- 23.04.2026|Ігор Бондар-ТерещенкоМагія дитинства, або Початок великої дороги
- 23.04.2026|Віра Марущак, письменниця, голова Миколаївської обласної організації НСПУРимована магія буденності: Літературна подорож сторінками книги Надії Бойко «Сорока на уроках»
- 23.04.2026|Ігор ЗіньчукПізнати глибше, щоб відновити цілісність
- 16.04.2026|Богдан Дячишин, лауреат премії імені Івана Огієнка, ЛьвівДух щемливого чекання
- 16.04.2026|Олексій СтельмахМайбутнє приходить зненацька
- 15.04.2026|Михайло Жайворон«Земля гніву» Михайла Сидоржевського
- 15.04.2026|Оксана Тебешевська, заслужений вчитель УкраїниМандрівка в «химерні» світи Юрія Бондаренка
- 11.04.2026|Богдан СмолякТутешні час і люди
Видавничі новинки
- Прозовий дебют Надії Позняк «Ти ж знаєш, він ніколи тобі не дзвонить…»Книги | Буквоїд
- Сащук Світлана. «Дратва тиші»Поезія | Буквоїд
- «Безрозсудна» Лорен Робертс: почуття vs обов’язок та повалені імперіїКниги | Буквоїд
- Ігор Павлюк. «Голод і любов»Поезія | Буквоїд
- Олена Осійчук. «Говори зі мною…»Поезія | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Магніт»Поезія | Буквоїд
- Олександр Скрипник. «НКВД/КГБ проти української еміграції. Розсекречені архіви»Історія/Культура | Буквоїд
- Анатолій Амелін, Сергій Гайдайчук, Євгеній Астахов. «Візія України 2035»Книги | Буквоїд
- Дебра Сільверман. «Я не вірю в астрологію. Зоряна мудрість, яка змінює життя»Книги | Буквоїд
- Наомі Вільямс. «Пацієнтка Х, або Жінка з палати №9»Проза | Буквоїд
Літературний дайджест
Разноцветные пуговицы кота Петеньки
В книгах для детей двух-четырех лет юмор – нечастый и потому очень ценный гость.
Чувство юмора формируется у детей долго и у всех в разное время. Оно предполагает способность отстраниться от описанной в книге ситуации, увидеть ее со стороны, а значит, и способность перенести эту ситуацию в другой контекст, посмеяться не только над другими, но и над собой. Тем замечательней прием, найденный художником Джеймсом Дином: он так органично вплетает юмор в сказку о коте Петеньке, что даже самый маленький читатель поймет, над чем и почему тут стоит смеяться. Более того, Джеймс Дин и Эрик Литвин умудрились создать книгу, которая сочетает и историю-сказку, и математический тренажер, закрепляющий навыки счета от одного до пяти.
В 8 часов утра котик Петенька надел свою любимую рубашку с четырьмя большими разноцветными пуговицами. Художник Джеймс Дин часы со стрелками нарисовал крупно – специально для того, чтобы читающий вслух родитель обратил на них внимание ребенка. Пуговиц на рубашке Петеньки действительно четыре, на иллюстрации присутствует и соответствующая цифра. Само слово «четыре» тоже есть: повторяется несколько раз и выделено в тексте цветом. И пуговицы действительно разноцветные. Это важно, и ребенку стоит внимательно разглядеть и запомнить цвета этих пуговиц.

Дальше пуговицы начинают медленно отваливаться – одна за другой. Цифры последовательно уменьшаются, и к изображениям цифр на страницах добавляются записи математических выражений (примеров): 4 ‒ 1 = 3, 1 ‒ 1 = 0. Меняются и слова песенки: «Пуговки, пуговки, все четыре пуговки… вот мои три пуговки… вот мои две пуговки… пуговка моя».
Причина, по которой отваливаются разноцветные пуговки, неизвестна (да и впрямь, кто знает, почему они все время отрываются, эти пуговицы?) ‒ и совершенно неважна. Гораздо важнее, как Петенька реагирует на пропажу любимых аксессуаров. Четыре раза авторы повторяют одно и то же: «Но котик наш не унывает, поскольку в жизни все бывает». Вся книга построена на повторах, и этот прием точно соответствует особенностям восприятия маленьких детей.
Всякий человек, хоть раз видевший ребенка, у которого потерялась любимая пуговка/заколка/носок/игрушка, понимает, как трудно тому смириться с пропажей. Котик Петенька подает ребенку-читателю великолепный пример «правильного легкомыслия», независимости от вещей. Его реакция – воплощение античной мудрости: omnia mea mecum porto, «всё мое ношу с собой». Ведь самую главную пуговку потерять невозможно!

Поглядел котик на свою рубашку, на которой больше не осталось ни одной пуговки – и что же он увидел? А увидел он еще одну крошечную пуговку у себя на животе. Это был его пупок! И котик тут же замурлыкал только что сочиненную песенку про пупочек, который накрепко пришит и никуда не убежит.
Неожиданная развязка вызывает у ребенка (да и у взрослого тоже) оторопь. И смех. Действительно, всегда есть что-то, что никуда не убежит. И если что-то теряется, то другое находится. И донести это понимание до ребенка, на мой взгляд, очень важно – ведь так хочется вырастить самостоятельного и не зависящего от вещей человека, обладающего чувством юмора!
Анна Рапопорт
Коментарі
Останні події
- 23.04.2026|09:27Французький джаз в «Книгарня «Є»
- 22.04.2026|09:51Стали відомі імена лавреатів Літературної премії імені Ірини Вільде 2026 року
- 22.04.2026|07:08«Архіпедагогіка»: у Києві презентують дослідження про фундаментальні коди західної освіти
- 17.04.2026|09:16Зоряна Кушплер презентує «скарби свого серця»
- 15.04.2026|18:40Хроніки виживання та журналістської відданості: у Києві презентують книжку Євгена Малолєтки «Облога Маріуполя»
- 15.04.2026|18:25В Україні запускається Korali Books - перше видавництво, повністю орієнтоване на жіночу аудиторію
- 11.04.2026|09:11Україна на Bologna Children´s Book Fair 2026: хто представить країну в Італії
- 11.04.2026|08:58Віктор Круглов у фіналі «EY Підприємець року 2026»
- 07.04.2026|11:14Книга Артура Дроня «Гемінґвей нічого не знає» підкорює світ: 8 іноземних видань до кінця року
- 07.04.2026|11:06Українське слово у світі: 100 перекладів наших книжок вийдуть у 33 країнах
