Фотосесія ню відомого поета і письменника, гумор колишнього в’язня табору смерті, анатомія брехні від фахівців з ЦРУ і несподіваний погляд під іншим ракурсом на невизнані республіки – ось те, що може не лише зацікавити, але й шокувати непідготованого читача.

Юрій Іздрик. Naked One. – Чернівці: Меридіан Черновіц, 2020

“Naked one” – це своєрідний coming out зрілого чоловіка, зневіреного як у силі поетичного слова, так і в силі воскресаючого духу, - застерігає репліка на почткк Залишається тільки тіло. Смертне тіло. Оголене тіло. Naked one»” - попереджає репліка на початку цього поетичного фотоальбому. Утім, автора, здається, мало обходить, як саме сприйме читач-глядач його черговий витвір. “Все що говорю я – майже без значення / важить лиш те що ти схочеш почути / важить лиш те що ти зможеш побачити / й те чого ти не зумієш забути”, - можемо витлумачити за коментар рядки з однієї з поезій збірки. 

“Ідея організувати повноцінну фотосесію ню (з неясними перспективами – фотовиставка? фотоальбом?) вертілася в моїй голові вже давно, років 10, мабуть, - згадує автор. "Проте, як то зазвичай у житті трапляється, усе склалося аж тепер – і знайомство з Настею Теліковою, чудовою фотомайстринею, і пропозиція нового видання від Meridian Czernowitz – усе змонтувалося в ідею спроектувати поетичний фотоальбом, межово відвертий як текстуально, так і візуально. Результатом і стала книжка “NAKED ONE”. Не думаю, що на тлі пандемії епатажність цього проекту викличе якийсь скандал (естетика там усе ж перемагає епатаж), проте саме в ситуації пандемічних обмежень "NAKED ONE", сподіваюся, нагадає про один із найактуальніших лібертаріанських гасел: “Моє тіло – моє діло”. А крім того (це вже цілком приватна опція), “NAKED ONE” – мій метафоричний, а водночас і цілком буквальний fuck цьому світу. Маю право. Бо дістало. Бо 58+”.

Микола Жулинський. Акордеон: Майже роман. – Л.: Піраміда, 2020

Батькові автора цього «майже роману», який побував в Освенцімі, виїхавши згодом на еміграцію, насправді пощастило, адже це вже друга книжка, в якій розповідається про його американські пригоди – з гумором, любов’ю, розумінням. Жодна «література» при цьому не потрібна, адже сам життєвий «матеріал» промовляє так, що просто бері і записуй.

“ – Шо Вам, тату, привезти з України? – Шо-шо... Куряче капшо. Нічого. Мішок гречаної вовни. З неї добрий борщ виходить. Шо там у вас є? Ви –злидні, комуністи все забрали, нічого у вас там нема. – Та все-таки кажіть. Щось привезу, але що? – Привези мені акардіона. Буду грати і співати. Я – вєсьолий челавєк. Поняв?” Тож мова у романі про те, як містичним чином поріднилися американський батько автора з акордеоном, привезеним з України – не вміючи грати, лише відчуваючи серцем головну мелодію свого життя.

Гізер Морріс. Подорож Цильки. – К.: Книголав, 2020

Цей роман - довгоочікуваний спіноф “Татуювальника Аушвіцу” - про Сесилію Кляйн, дівчинку, яку в шістнадцять років вислали в концтабір. У нелюдських умовах її врода та характер стали для неї порятунком і водночас прирекли на нові випробування. Після звільнення Аушвіцу дівчину за так звану колаборацію з ворогом висилають у Сибір. Цильці доведеться подолати нелегкий шлях, щоразу знаходячи в собі сили, про які ніколи не здогадувалася. Життєва подорож Цильки, сповнена боротьби, болю та світлих моментів, розчулить до сліз. Однак вона також подарує тверду надію, що людина не лише здатна вистояти в найгірших умовах, а й зберегти любов у своєму серці, б’ючись за життя навіть у таборі смерті. “Цилька крокує до Єлени, і та бурчить: - Я тебе навпіл зламаю. Утім, Цилька розуміє різницю між порожніми обіцянками - проявом сили, породженої безпомічністю, - і справжнім наміром завдати шкоди. - Мене намагалися зламати люди, значно страшніші за тебе. - А я билася з чоловіками, вдесятеро більшими за тебе, - погрожує Єлена. Жінки навколо них розходяться, упевнені, що зараз почнеться бійка”.

Філіп Г’юстон, Майкл Флойд, Дон Теннант, Сьюзен Карнісеро.Анатомія брехні. – Х.: Vivat, 2020

Автори цієї книжки - колишні офіцери ЦРУ, провідні фахівці з розпізнання брехні - розповідають про методи викриття брехні. Адже уявіть, наскільки змінилися б ваші стосунки з людьми, якби ви могли вчасно виявляти, бреше вам хтось чи каже правду: співбесіда з кандидатом на робоче місце, інвестиції, розмова з дитиною про наркотики, перше побачення - здатність вчасно розпізнавати брехню може допомогти вам запобігти несподіваних негативних наслідків. У книжці “Анатомія брехні…” експерти розповідають, як вони користалися з методології, розробленої Г’юстоном, для викриття обману в боротьбі з тероризмом та злочинністю, і як ці методи можна використовувати у звичайному житті. Змініть правила гри, і ви зможете докорінно змінити власне життя.

Томаш Ґживачевський. Кордони мрій. Про невизнані республіки. – Чернівці: Видавництво 21, 2020

Тринадцять захопливих художніх репортажів із псевдореспублік затягують читача в чорні діри альтернативних, але водночас таких справжніх реальностей. Абхазія, Південна Осетія, Нагірний Карабах, Придністров’я, “ЛНР”, “ДНР” – де-юре вони не існують, де-факто там триває життя за своїми специфічними законами, надиктованими парадоксальною реальністю та невтіленими мріями про незалежність.” І от я питаю: і як ти думаєш, тут Росія, Україна чи “ДНР”? – точиться розмова у збірці. - А він каже: ні, тут просто моє подвір’я. Моє подвір’я – це моя батьківщина. І все. Така ідентифікація себе як місцевого. Моя батьківщина закінчується там, де й мій паркан, весь продірявлений кулями, і я звідси не виїду, бо нічого більше не маю”.

Ігор Бондар-Терещенко