Re: цензії
- 12.01.2026|Віктор Вербич«Ніщо не знищить нас повік», або Візія Олеся Лупія
- 12.01.2026|Микола ГриценкоВитоки і сенси «Франкенштейна»
- 11.01.2026|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськДоброволець смерті
- 08.01.2026|Оксана Дяків, письменницяПоетичне дерево Олександра Козинця: збірка «Усі вже знають»
- 30.12.2025|Ганна Кревська, письменницяПолотна нашого роду
- 22.12.2025|Віктор Вербич«Квітка печалі» зі «смайликом сонця» і «любові золотими ключами»
- 22.12.2025|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ«Листи з неволі»: експресії щодо прочитаного
- 20.12.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськЕкспромтом
- 20.12.2025|Валентина Семеняк, письменницяДуже вчасна казка
- 11.12.2025|Ольга Мхитарян, кандидат педагогічних наукПривабливо, цікаво, пізнавально
Видавничі новинки
- Олександр Скрипник. «НКВД/КГБ проти української еміграції. Розсекречені архіви»Історія/Культура | Буквоїд
- Анатолій Амелін, Сергій Гайдайчук, Євгеній Астахов. «Візія України 2035»Книги | Буквоїд
- Дебра Сільверман. «Я не вірю в астрологію. Зоряна мудрість, яка змінює життя»Книги | Буквоїд
- Наомі Вільямс. «Пацієнтка Х, або Жінка з палати №9»Проза | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Мова речей»Проза | Буквоїд
- Наталія Терамае. «Іммігрантка»Проза | Буквоїд
- Надія Гуменюк. "Як черепаха в чаплі чаювала"Дитяча книга | Буквоїд
- «У сяйві золотого півмісяця»: перше в Україні дослідження тюркеріКниги | Буквоїд
- «Основи» видадуть нову велику фотокнигу Євгена Нікіфорова про українські мозаїки радянського періодуФотоальбоми | Буквоїд
- Алла Рогашко. "Містеріум"Проза | Буквоїд
Літературний дайджест
Борис Акунин. Двадцать лет дома
Страна с нечеловеческим названием СССР мной воспринималась как некая чуждая среда, где всё устроено по-уродски, где настоящее тоскливо-серого цвета, а будущее – черного. Я чувствовал себя там каким-то Бен Ганном.
В Перестройку вдруг обнаружилось, что таких «Палле-одних-на-свете» много, и мы все вышли на улицы и даже примерещилось, будто мы можем что-то изменить.
И вот настало утро 19 августа 1991 года.
Меня разбудил телефонный звонок.
«Спишь? – с истерическим смехом спросила коллега по редакции. – Включай телевизор».
Мы с женой послушали кафкианский бред, который несли с экрана дикторы.
«Этот номер у них не пройдет, - сказал я. – Поехали в центр».
Мы поехали.
По Садовому ползли танки, их аккуратно объезжали машины, и никто даже не дудел. С тротуаров с вялым любопытством смотрели люди, стояли обычные очереди за продуктами. Всем было наплевать.
Говорю: «Идем к Белому дому, наверняка все там».
Пришли. На мосту бронетехника. Перед зданием российского верховного совета пуст
Потоптались мы, пооглядывались.
«Ладно, - говорю. – Идем отсюда. Эта страна получает то, что заслуживает».
И побрели мы вверх по Калининскому проспекту.
Я думал: «Никогда себе не прощу, что не задержался на неделю, ведь уговаривали (мы всего день как вернулись из Германии, от друзей). Теперь всё, снова железный занавес».
Вдруг поднимаю голову – и ощущение, что мне навстречу вздыбилась мостовая.
Сверху, со стороны Арбатской площади шла огромная, многотысячная толпа: люди, триколоры, почему-то строительный кран и на нем парни размахивают какими-то флагами. И всё это движется к нам, сюда.
Даже сегодня, вспоминая этот миг, я начинаю моргать. Это один из самых важных моментов в моей жизни. Впервые, в тридцатипятилетнем возрасте, я понял, что живу дома , что это моя страна .
У меня куча претензий к сегодняшней России. Меня часто тошнит от ее правителей. Но разница в том, что за советского «бровеносца в потемках» с его «сиськами-масиськами» мне не было стыдно, он не имел ко мне отношения. А когда один российский альфа-самец спьяну лупит по барабану или другой стрезву изображает горохового шута с глиняным горшком, хочется провалиться сквозь землю.
Августовские события 1991 года – единственное, за что наше поколение может себя уважать. Больше, увы, пока хвастать нечем.
Ну вот я рассказал, что по поводу юбилея думаю я. Судя по опросам общественного мнения тех, кто относится к тем событиям так же, в моей стране процентов десять.
Борис Акунин
Додаткові матеріали
- Фандорин: перезагрузка
- Борис Акунин: «Я не чувствую себя ни грузином, ни евреем»
- Борис Акунин: если б Медведев хоть раз ножкой притопнул
- Борис Акунін. «Сокіл і Ластівка»
- Акуніна «розпіратили» у Києві
- У грудні вийде новий роман Акуніна про Фандоріна
- Акуніна не пустили до Узбекистану, щоб він не написав «щось не те»
- Борис Акунін отримає японський орден Вранішнього сонця
- Борис Акунін видасть свій блог окремою книгою
- Борис Акунін вступився за Михайла Ходорковського та Платона Лебедєва
- Борис Акунін визначив героїв: Сусанін, Гагарін, княгиня Ольга і Сахаров
- Борис Акунін визначив ідеал жінки та чоловіка: Скарлет та Фандорін
- Акунін хоче звільнити Ходорковсього та Лебєдєва
- «Ананасова вода для прекрасної дами» Пєлєвіна стала хітом
- Новий роман Акуніна став лідером продаж
- Сьогодні до крамниць потрапить нова книга про Фандоріна
- Борис Акунін. «Сокіл і Ластівка»
Коментарі
Останні події
- 14.01.2026|16:37Культура як свідчення. Особисті історії як мова, яку розуміє світ
- 12.01.2026|10:20«Маріупольська драма» потрапили до другого туру Національної премії імені Т. Шевченка за 2026 рік
- 07.01.2026|10:32Поет і його спадок: розмова про Юрія Тарнавського у Києві
- 03.01.2026|18:39Всеукраїнський рейтинг «Книжка року ’2025». Довгі списки
- 23.12.2025|16:44Найкращі українські книжки 2025 року за версією Українського ПЕН
- 23.12.2025|13:56«Вибір Читомо-2025»: оголошено найкращу українську прозу року
- 23.12.2025|13:07В «Основах» вийде збірка українських народних казок, створена в колаборації з Guzema Fine Jewelry
- 23.12.2025|10:58“Піккардійська Терція” з прем’єрою колядки “Зірка на небі сходить” у переддень Різдва
- 23.12.2025|10:53Новий роман Макса Кідрука встановив рекорд ще до виходу: 10 тисяч передзамовлень
- 22.12.2025|18:08«Traje de luces. Вибрані вірші»: остання книга Юрія Тарнавського
