Столичне видавництво "Нора-Друк" готує до видання нові книжки Антона Кушніра, Артема Чапая та Ірен Роздобудько. Навесні тут з´явиться роман Марини Соколян "Серце гарпії".

"Я б сказала, що це "роман-антивиховання", - каже письменниця. - Якщо у класичному "романі-виховання" ідеться про формування особистості і засвоєння нею різних чеснот, то в цій книжці ідеться про обставин, які сприяють засвоєнню моральних вад. Головна героїня шукає у минулому ті переломні моменти, які спричинили її духовну деградацію. Молода жінка на ім´я Ярослава Немирович має багато талантів, зокрема, схильність до хитрих вигадок і уміння впливати на емоції людей. Ці здібності вона вдало застосовує і робить непогану кар´єру. Утім, одного дня вона опиняється в далекому селі - Ярослава стала свідком злочину і тепер тікає від переслідування. Жінка має підозру, що не просто є свідком нещастя, але певною мірою сама його спричинила. Отож мусить не тільки виплутатися з проблем, але й знайти спосіб дати раду власній совісті".

У першій половині року столичний "Ярославів вал" обіцяє презентувати двокнижжя про київського письменника Леоніда Кисельова "Над київськими зошитами".

"Кисельов помер 1968-го від лейкемії, мав всього 22 роки, - розповідає головний редактор видавництва Павло Щириця. - Написати встиг чимало. Все увійде до першого тому, який матиме понад 700 сторінок. Там буде поезія, проза, переклади, есеїстика. Сюди увійдуть також ті тексти, які жодного разу не друкувалися. Друга книга - спомини про Леоніда Кисельова. До неї додамо диск, де зберігся його голос. Книжки будуть ілюстровані ексклюзивними фото письменника. Усе буде так, як заповідав його брат Сергій. Він теж був письменником. Пішов з життя 2006-го, але устиг упорядкувати цей проект".

Сторінки видання будуть стилізовані під зошит, матимуть ремарки, які робив у рукописах автор.

"Леонід Кисельов доносить до нас Київ 1970-х років, атмосферу "кухонної" демократії, добірного письменницького товариства, у якому збереглася українська культура столиці. Для мене Кисельов - смолоскип, який спалахнув і погас, але за короткий момент багато осяяв. Він писав російською. Але після своїх відомих рядків "Я постою у края бездны и вдруг пойму, сломясь в тоске, что все на свете - только песня на украинском языке", перейшов на українську. Цей перелом стався за півроку до смерті. Автор встиг написати українською з три десятки віршів".

Над книжкою про українську тілесність працює тернопільський етнограф Лілія Мусіхіна. Дослідження має з´явитися до львівського Форуму видавців у видавництві "Зелений пес", яке 2012-го вже надрукувало її книжку "Магія українців вустами очевидця". Нову роботу автор називає сміливим поглядом на тіло в українській культурі — що таке українська сексуальність, краса і огидність по-українськи, якими були статеві стосунки до весілля.

Також Лілія Мусіхіна розглядає традиційну поховальну обрядовість, ставлення до самогубства. У дослідженні використовує документальні свідчення старожилів, а також фольклор — приказки, казки, пісні.

"В одній народній пісні йдеться про шишку, яка падає на жінку, що відпочиває під деревом. В іншому варіанті цієї пісні ця шишка падає жінці в "одне місце" і проробляє те, що як правило робить чоловічий статевий орган, - розповідає Мусіхіна. - У деяких регіонах України весільний коровай прикрашають шишками. Мене завжди цікавило, що вони означають. Виявляється, шишки на короваї символізують фалос".

Анна БАЛАКИР