Про це письменниця заявила у коментарі для «Дзеркала тижня».

«Нагору їх винесли два фактори: психологічна втома суспільства від наростаючого істероїдного розгардіяшу 2008-2010 рр. плюс брак скільки-небудь притомної альтернативи. На цьому легко піднятись, але важко втриматись, - а за два роки «нова-стара влада» не те що не здобула в країні соціологічно базових «точок опори», а, навпаки, примудрилася, з грацією слона в посудній крамниці, стягти на себе увесь можливий негатив», - сказала Забужко.

На її думку, найближча історична паралель тут - це Росія влітку 1917 року з її Тимчасовим урядом. «Тоді, нагадаю, з´їзд Рад прийняв рішення про «передчасність революційних дій», бо, мовляв, нема наразі в Росії партії, здатної взяти владу (в Україні її теж поки що, станом на сьогодні, нема, є тільки добрі шанси для громадянської консолідації!). З криком «Єсть така партія!» тоді вихопився Ленін, і чим це скінчилося всі ми, нівроку, пам´ятаємо, - досі відкашлятися не можемо», - наголосила письменниця.

«Штука в тому, що, доки „нема такої партії", доти зміна влади в Україні реально можлива тільки шляхом прокремлівського путчу. І грубою помилкою було б вважати, ніби Кремлеві потрібна на чолі України „просто" маріонетка, - Кремлеві, вперше за 20 років загнаному в кут, уже потрібна «Україна в огні», не більше й не менше. І можна не сумніватися, що в наступному році він завзято над цим працюватиме», - розповіла Оксана Забужко.