Твори з колекції Національної галереї мистецтв «Захента» та Центру сучасного мистецтва «Замок Уяздовський» розміщено у двох виставкових і шести залах постійної експозиції музею. Аскетичні за візуальним вирішенням, але багато в чому провокативні за інтелектуальним наповненням роботи Анджея Длужнєвського, Романа Опалки, Влодзімежа Боровськи, Зофії Кулик, Леона Тарасавича та інших авторів, поміщені у залах поряд із давньоруськими і бароковими іконами, історичним портретом, елегійними сюжетами і ліричними краєвидами ХІХ ст., правитимуть за nota bene до стислого викладу історії мистецтва, яким є музейна експозиція. Це парадоксальне, на перший погляд, поєднання розраховано на ефект контрапункту, який дозволить зазвучати несподіваними конотаціями спільний для українців і поляків пласт мистецької спадщини і культурного досвіду.

Вибір польської сторони як партнера далеко не випадковий, мистецтво наших країн досить тісно пов´язане між собою географією, історією, численними біографіями і обставинами.

Фрески Київської традиції у капелі Святої Трійці Люблінського замку, «короновані ікони» в православних церквах, сарматський портрет часів Речі Посполитої це лише декілька із багатьох проявів спільного пласту культурної спадщини, на якому вже на початку ХХ ст. розвинулося розмаїття яскравих творчих індивідуальностей, національних шкіл, оригінальних мистецьких течій. При чому в Україні сильніше відчувався поліфонічний струмінь бароко, який вирував і у вимушеному соцреалізмові і емансипованому й аполітичному трансавангарді. У Польщі в середині ХХ ст. сформувався інтелектуально рафінований концептуалізм, який попри свою радикальність зберігає зв’язок з концептами стародавнього мистецтва. Отже, польську концептуалістичну присутність в просторі Національного художнього музею України, можна розглядати як своєрідне Alter Ego українського мистецтва.

 Куратор: Микола Скиба