«Мамаї» - перша така спроба показати, як одне з найяскравіших явищ барокової культури - народна картина «Козак Мамай» звучить у творчості сучасних українських митців. На виставці представлено роботи двадцяти двох художників - Феодосія Гуменюка, Галини Севрук, Олександра Івахненка, Валерія Франчука, Василя Лопати, Володимира Гарбуза, Олександра Мельника, Петра Ганжі, Леоніда Гопанчука, Марини Яценко, Василя Копайгоренка, Михайла Гайового, Любов Міненко, Юрія Логвина, Юрія Кучеренка, Віктора Цапка, Володимира Тарана, Михайла Онацька, Лілії Бондаренко, Галини Дигас, Наталі Кучер - всього біля сорока робіт. Експонуються також літературні твори Олександра Ільченка, Ігоря Калинця, Володимира Рутківського, Леоніда Горлача, Раїси Лиші, а також мистецтвознавчі праці сучасних дослідників - «Козак Мамай» Станіслава Бушака та ін.

Кожен дослідник має своє трактування цього образу - як ностальгія за минулим (П. Білецький), як дума українського народу про свою сутність (О. Апанович), як закодований в образній формі архетип «воїна сонячного божества» (О. Найден), як символ, що зберігає історичну пам´ять народу, утверджує ідеали мирного стража своєї землі, мужнього, зосередженого і мрійливо-задумливого (С. Бушак).

Так само і митці відчувають і зображують Козака Мамая по-різному: мужнього аскета (Ф. Гуменюк), сумного пророка (В. Франчук), космічного Сонцедара (В. Гарбуз), витонченого співця-характерника (Г. Севрук), змієборця (О.Мельник), невидимого поета з пташкою (Л. Міненко), ніжного мрійника з янголами (В Таран). Голос культур через тисячоліття звучить у роботі Л. Гопанчука у зображенні «мамаїв» - камінних статуй в степу; на картині В. Копайгоренка поєднані ці значні мистецькі явища - козак Мамай співає кам´яному Мамаю.

Козак Мамай став найбільшим неформальним символом українського народу - в умовах бездержавності він замінив символи офіційні - прапор і герб. Його зображення розміщували в сільських хатах поряд з іконами. На офорті Тараса Шевченка «Дари в Чигирині» ми бачимо козака Мамая в інтер´єрі Богдана Хмельницького. Георгій Нарбут, який першим серед художників відзначив високу естетичну цінність Мамая, зобразив його на гербі Української Народної Республіки у 1918 році. Колядники з Клубу творчої молоді початку шістдесятих років на Новорічні свята носили зображення Козака Мамая високо піднятим вгору. В радянських тюрмах до цього образу звертались Опанас Заливаха і Ігор Калинець. Наприкінці 60-х поч. 70-х років в часи боротьби з «українським націоналізмом» Мамай потужно з´явився у розписах Алли Горської, графіці та кераміці Галини Севрук.

Сьогодні ми маємо радість споглядати образ Козака Мамая у всьому різнобарв´ї сучасного українського мистецтва.

Урочисте відкриття 24 липня 2012 р. о 16.00.