Нещодавно вчені довели, що слухання аудіокниг ефективніше за перегляд екранізацій. Проте чи краще ми сприймаємо інформації в аудіоформаті, ніж під час читання паперової чи електронної книжки? Відповідь на це питання спробували знайти американські дослідники, провівши нові експерименти.

 

Зараз все більше людей надає перевагу аудіокнигам, адже їх можна слухати під час подорожі, походу в магазин або прибирання. Але чи сприймаємо ми твір в аудіоваріанті так само, як під час її читання?

 

«Я була шанувальником аудіокниг, але завжди вбачала в них щось оманливе», – зазначила доцент Блумсбургського університету в Пенсільванії (США) Бет Роговські. Тож вирішила перевірити свої здогадки, провівши дослідження у 2016 році.  Під час експерименту одна група людей слухала розділи книжки «Незламний» Лаури Гілленбренд – науково-популярної історії про Другу світову війну; друга група читала ті самі уривки на електронному носії; третя – і читала, і слухала. Опісля Роговські провела опитування, аби з’ясувати, наскільки добре учасники експерименту запам’ятали різні деталі з твору. «Ми не виявили суттєвих відмінностей у засвоєнні інформації між читанням, слуханням чи читанням і слуханням одночасно», – зазначила вона.

 

Проте «піддослідні» цього експерименту читали електронні книжки, а не паперові. Існує припущення, що саме читання на паперовому носії є найбільш ефективним серед усіх інших альтернатив. Професор психології Вірджинського університету Деніел Віллінґем перевагу читання друкованого тексту перед електронним пояснює тим, що читачеві необхідно розуміти де на сторінці розміщений той чи інший фрагмент історії. «Коли ви читаєте твір, послідовність подій важлива, тому розуміння того, де ви знаходитесь в книжці, допомагаєте побудувати лінію розповіді», – зауважив Віллінґем. І хоча виробники сучасних е-книжок намагаються створити різні орієнтири для читачів, проте все ж легше зафіксувати певне місце в тексті на паперовому носії.

 

Що ж стосується аудіокнижок: «Від 10 до 15% рухів очей під час читання насправді є регресивними, тобто очі повертаються та перевіряють прочитане, – пояснює Віллінґем. – Це відбувається дуже швидко, і ми наче ще раз прочитуємо попередні речення». Натомість зупинити і повернутися до незрозумілого чи прослуханого місця в аудіокнижці важче, вважає вчений.

 

«Перегортання сторінок книжки також дає невелику перерву нашому мозку, дозволяє йому відпочити і засвоїти інформацію», – вважає професор психології Університету Джеймса Медісона та член Національної академії наук Давід Деніел. Натомість з аудіофайлом так не вийде. Дослідник переконався у цьому завдяки експерименту. 2010 року він попросив одну групу студентів підготуватися до уроку за допомогою книг, інших – подкастів та аудіофайлів. «Група, яка слухала подкасти, показала набагато гірші результати (на 28%), ніж інші студенти», – підсумував Даніел.

 

Професор пояснює такий результат певними «структурними перешкодами», які заважать засвоєнню аудіоматеріалів. Наприклад, слухач не може підкреслити або виділити те, що чує. А для багатьох це важливий фактор. З іншого боку, слухачі можуть отримувати велику кількість інформації з вимови або інтонацій спікера. Приміром, сарказм набагато простіше передавати через аудіо, ніж у друкованому тексті. Також це важливо у прослуховуванні поезії тощо.

 

Підсумовуючи, професор Віллінґем вважає, що аудіокнижки мають багато переваг. Проте не варто обирати звуковий формат для важливих книг чи з освітньою метою, адже зазвичай паралельно ми робимо ще щось і не можемо зосередитися на книжці. «Якщо ви намагаєтеся вчитися, роблячи дві речі, ви також не навчитесь, –каже Віллінґем. – Я постійно слухаю аудіокниги під час руху, але я б не намагався слухати щось важливе для моєї роботи».

Інформація: Видавництво Старого Лева