- Яким був рік, що минає для книжкового ринку?
- Цей рік позначився безліччю цікавих ініціатив та заходів. Складалося таке враження, що криза скінчилася, ринок одужує, усі беруться до роботи, сповнені нових ідей. Виходили нові книжки, відбувалося чимало презентацій, автограф-сесій, журналісти писали про книжки, робили сюжети на ТБ, з’явилялися якісь нові проекти: як-от прес-клуб, куди запрошували видавців та журналістів обговорити новинки, але після логічного літнього затишшя продовження не було, а ще з’явилися літклуб «Маруся», літні школи для молодих письменників, був Дерешів «Літреактор» на «Гогольфесті».
Потім був Львівський форум, що перевершив усі сподівання з відвідуваності й насиченості заходами. Певно, варто було зробити спеціальний приз для того, хто таки встиг відвідати всі заходи, які планував. Книжкове життя вирувало. Наше видавництво відкривало нові магазини - від Ужгорода до Ялти, - зосередившись цього року на містечках і селищах: Ізмаїл, Торез, Селідово та ін. Тепер їх у Клубу 65. Окрім того нестримно шириться співпраця з іншими книжковими та некнижковими мережами (продуктові та будівельні супермаркети). Як наслідок – майже у 1000 точках продажу представлені книжки КСД. Ми пишаємося, що наші книжки постійно потрапляють у ТОП-10 великих книжкових мереж та інтернет-магазинів. Загалом за обсягами та накладами Клуб повертається до показників до кризових.

- Який проект, на Вашу думку, був найбільш вдалим (невдалим)?
- 2010 року Клуб відзначив 10 років. До цієї події ми прив’язали вихід антології української прози «Декамерон. 10 українських прозаїків останніх десяти років». Це була чудова нагода зібрати відомих письменників-двотисячників під орудою Жадана, влаштувати понад 20 зустрічей із читачами. Вважаю цей проект справді вдалим і за наповненням, і з  точки зору промоції, тож наступного року будуть нові проекти. У середині січня, наприклад з’явиться антологія «Метаморфози. 10 українських поетів останніх 10 років». Це ще одна десятка від Сергія Жадана. Сподіваюсь, вона буде цікавою. Не можу не відзначити як супервдалий проект нову книгу Люко Дашвар «Мати все». Тут була й інформаційна підготовка – за три місяці до виходу книжки про неї писали, чимало публікації було після виходу книжки – велика дяка всім журналістам за це! А ще щиро дякую читачам, які справді чекали на новий роман Люко Дашвар, купували його, приходили на зустрічі з автором, стояли по півгодини в черзі за автографом і – що головне! – не були розчаровані прочитаним. Ми побачили, що гарний контент, гарна промоція і потужна мережа розповсюдження справді роблять дива. За 3 місяці наклад роману «Мати все» склав 52 000 примірників!

- Ваш особистий вибір: книга року-2010.
- На щастя, я не член журі якогось конкурсу, тож не мушу вибрати щось одне, через те що головний приз один. Назву книжки, які справді вразили мене цього року. Це «Музей покинутих секретів» Оксани Забужко – книга, що стала подією для свідомих/притомних українців. Це «Берестечко» й «Ґіацинтове сонце» Ліни Костенко – справжні шедеври видавничої справи. І наостанок – це роман Володимира Лиса «Століття Якова». Вважаю, що це справді новий історичний роман за формою, обсягом та змістом.