Презентації жіночої прози викликають скепсис: мовляв, що ж там презентувати - макіяж і кучері, чи що? Такі заходи слід проводити не у книгарнях, а, приміром, у салонах краси: під час  стрижки, педикюру, фарбування волосся клієнткам буває нудно, тож вони з радістю послухають уривки з романів.

Проте сестри Демські, які віднедавна стали літературними агентами, вирішили, що книгарня «Є» - теж вартісне місце для гламуру. Тож у понеділок, 26 січня, вони представили аудиторії Наталю Шевченко й Христину Шніцар - письменниць, які відчули себе здатними задовільнити потребу вітчизняних читачок в україномовному масовому чтиві.

Нагадаємо, якщо ви раптом забули, що зараз масову літературу зазвичай пишуть або цинічні грошофіли, або ті, у кого просто й легко пишуться легкі й необтяжливі тексти (проте останні все-таки мріють дотягнутися до висот нудних класиків). В укрсучліті взагалі мало не кожен - геній, а отже, елітарний письменник. А от Леся Демська-Будзуляк і Орися Демська-Кульчицька, філологині за фахом, вирішили підійти до проблеми української масової літератури професійно: заповнити нішу, наперед орієнтуючись на широкий загал, але при цьому ставлячись до читача з любов’ю. Так виникла «Літературна агенція сестер Демських».

Наталя Шевченко. Фото: Катерина Ларіонова, www.sumno.com

І от - автограф-сесія авторок романів «Серії з дельфіном». Наталка Шевченко - яскрава брюнетка з пишною зачіскою, одягнена у блакитну кофтинку. На плечах - легкий шалик, на обличчі - усмішка. Вона не любить готувати, але гарно варить каву. А ще - прихильно ставиться до своїх персонажів, на відміну від американської колєжанки Даніели Стіл, яка над героями просто-таки знущається. Наталя щойно написала три романи, а Леся Демська вже починає надихати її на четвертий: масова література повинна писатися й видаватися швидко.

Христина Шніцар - мила білявка. Студентка «Києво-Могилянської академії», вона створила свій перший роман лише за чотири місяці. А тепер уявіть, якби вона лекції не відвідувала?.. Христина вправна в приготуванні глінтвейну; ні, це не вона зізналася публіці, це ми віднайшли у її романі.

Христина Шніцар. Фото: Катерина Ларіонова, www.sumno.com

Звідки ж беруться авторки жіночої прози? Наталя Шевченко зізналася, що якось їй захотілося почитати дамську книжечку, але такого видання належної якості не виявилося; відтоді й дотепер доводиться писати самій.

Сестри Демські не ставлять за мету перевершити, приміром, уже згадану Даніелу Стіл: навіщо, якщо треба вирощувати питомо українських письменниць. Жанру жіночої розважальної літератури на наших теренах фактично все ще немає, тож розвиватися є куди.

Після вступної частини відбулася автограф-сесія авторок романів «Паризьке кохання», «Багаті і бідні», «Афера на віллі». З огляду на чергу з читачок різного віку й зовнішності, можна твердити, що нині в метро читають не тільки Марініну, Донцову, Джудіт Макнот й Даніелу Стіл: зарубіжні письменниці починають посуватися, даючи простір продуктові від вітчизняного виробника.

На фото: Леся Демська. Фото: Катерина Ларіонова, www.sumno.com