Про  Лишегу говорять як про живий міф. Він належить до тих українських поетів, які пишуть мало, але вагомо.  Він є автором незвичайних  і магнетичних збірок «Великий міст» (1989), «Снігові і вогню» (2002) та «Друже Лі Бо, брате Ду Фу» (2010). Його вірші відрізняються від звичної для нас «поезії», вони оповідні і медитативні. А ще пана Олега називають  поетом «дерева й сокири» (вирізає жіночі фігурки з дерева).

Народився  поет  в Тисмениці на Івано-Франківщині в 1949 р. Студентські роки провів у Львові, де на останнього курсі навчання його було виключено з університету за участь в неофіційному літературному колі «Львівська богема» та за публікацію в самвидавному альманасі "Скриня". Саме у ті часи знайомиться з  поетом  Григорієм Чубаєм, який стає його товаришем й учителем. У 1977 р. переїжджає до Києва, де закінчує  кінофакультет Київського державного інституту театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого. Довелося попрацювати на хутряній фабриці м. Тисмениці, пізніше - художником-декоратором.

Саме у столиці, що вирізнялася, за словами  пана Олега, візантійською повільністю, почав писати довгі вірші.  Тож на вечері лунали вірші львівського та  київського періоду його життя, як приклад для порівняння впливу двох міст на поета.  Тим більше, що з 1972 по 1988 р.р. йому було офіційно заборонено публікуватися.

За  віршем «Ворон», написаним Лишегою в Києві, цього року Мистецька Група Яра з Нью-Йоркського театру Ля МаМа  поставила однойменну виставу, що з успіхом пройшла у Києві та Львові.  Постановку  «Ворона» здійснила американський режисер Вірляна Ткач спільно з митцями з Америки та України.  На думку  поета, ця вистава вийшла на межі поезії та театру, а режисура - на рівні сновидіння. У 2003 р. таж Мистецька група Яра ставила його вірш «Лебідь» в експериментальному театрі Ля Мама в Нью-Йорку й Гарварді.

До речі, вірші українця подобаються  американським критикам. Його збірка «Вибрані вірші Олега Лишеги» у перекладі автора та Дзеймса Брасфілда отримала нагороду за найкращий переклад року від ПЕН-клубу в 1999 році.  Олег Лишега став  першим українським поетом, якого нагороджено цією премією.

Крім поезії та скульптури, пан Олег займається перекладами.  Переклав  українською твори Т. С. Еліота, Е. Павнда, Д. Г. Лоуренса, М. Твена, М. Лаурі. Цікавими є  його переклади  давньої  китайської поезії  "Оповідки Давнього Китаю".  Поет зазначає, що для нього  Давній Китай є еталоном уважного ставлення до світу. Стародавні  китайські поети, на його думку, уміли показати детальне бачення світу. Прискіпливе вглядання в речі давало їм можливість побачити метаморфози.  

Говорили на вечері і про межі жанрів, перехід поезії в  прозу і навпаки, про тісний зв´язок поезії з живописом і музикою.  А в кінці розмови мова пішла про Ужгород. Виявляється це вже другий візит поета до міста.  Вперше знайомство з  Ужгородом відбулося  в 1970 р., тоді він  зустрічався з закарпатськими письменниками Іваном Чедеєм та Деонізієм-Миколою Матолою.  

Фото: dzyga.com