Цікаво, що до книжки увійшов всого-на всього один вірш  «Ув Енея чуб із сельдерея», що став справжньою одою зачіскам.

Полем для творчих експериментів ужгородки стали дитячі голови. Чого тільки на них не вішали:  оселедець з бобу, коси із квасолі, пейслики із жита, чілку з материнки, бурянові дреди, чуприну із липи. Діти, на відміну від дорослих, більш  розкуті і їм притаманний широкий політ фантазії, щоб показати свою індивідуальність, виділитися серед інших і привернути до себе увагу. І зачіска хороший для цього засіб. Здогадайтеся який характер у маленьких власників  локону-чудасії, зачіски-бравади, кісок,  наче змійки,  стрижки, мовби гірка і схожої на копицю. Всі вони неординарні особистості: лисі і патлаті, причесані і ті, що «на фітькали» на свою зачіску. Авторка у простеньких рядках зуміла передати цілий дитячий світ з його причудами, фантазіями і мріями.  Завдяки одному віршу можна вивчити не тільки зачіски, але й назви всіляких трав та імена.

Веселий вірш доповнюють такі ж задиркуваті малюнки. Із сторінок на світ визирають усміхнені дітлахи  при повному параді. Такими їх побачила ужгородська художниця Андріана Шолтес. Книга стала першим - дуже вдалим - досвідом кераміста в ілюструванні книг. Вірш припав їй до душі і малюнки вийшли життєрадісними, тим більше, що першими критиками і порадниками Андріаниних робіт стали двоє її дітей. Тож старалася зробити прості малюночки за допомогою маркера і кольорових олівців, щоб  маленькі читачі й собі спробували намалювати чудернацькі зачіски. Крім того, в кожній ілюстрації художниця зашифрувала ключик до імені персонажа, тому книжка, крім художних здібностей, розвиває ще й  спостережливість у дітей.

Книга так сподобалася головному режисеру Закарпатського обласного лялькового театру Наталії Орєшніковій, що вона з  дитячою групою  театральної студії «Бавка» зробила її інсценізацію. Театральна  інтерпретація книжки відбулася  22 квітня у рамках  ужгородського книжкового форуму «Книга-Фест».

Довідка: Олена Мейсарош (Фединишинець) - правнучка відомого історика, юриста, журналіста Кароя Мейсароша (XIX ст.) - народилася 4 березня 1945 року в м. Мукачево на Закарпатті. У  1966 року закінчила українське відділення філологічного факультету УжНУ, згодом - й аспірантуру. Досліджувала казкові антропоніми Карпатського ареалу. Опублікувала  кілька сот статей та есеїв з народознавства й лінгвістики. Авторка чотирьох окремих видань - перекладної дитячої книжечки угорських народних пісеньок «Танцює Жужіка» (1983), есею «Колядин, колядин» (1994), поетичних збірок «Прийшов сезон патисонів» (1996) та «Ув Енея чуб із сельдерея» (2002), «Мовить півень: буде стрітень» (2003). Добірка поезій Олени Мейсарош увійшла до антології «Закарпатська поезія XX століття» (2003).