Re: цензії

Закінчивши Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського у 2006 році за спеціальністю «російська мова та література», Павло обрав не академічну стежку, а медіа. З 2004 року його голос почав лунати в ефірах кримських телерадіокомпаній: ДТРК «Крим», ТРК «Чорноморська», «Транс-М-Радіо».

З 2012 по 2014 рік життя Павла перенеслося до Москви, де він співпрацював з такими виданнями, як «Slon.ru», «Нова газета» та Московський центр Карнегі.

Анексія Криму у 2014 році стала Рубіконом. Павло повернувся до батьків у Сімферополь і, заради збереження зв´язку з ними, був вимушений отримати російський паспорт. Це рішення, прийняте в умовах безпрецедентного тиску та невизначеності, пізніше стало предметом обговорень, але сам Казарін пояснював його прагненням залишатися поруч із сім´єю. Батько, Володимир Казарін, також отримав російське громадянство.

У жовтні 2014 року Павло переїхав до Києва, а згодом, у січні 2020 року, розпочав процедуру виходу з російського громадянства. Цей процес, ускладнений публікацією його документів проросійським блогером, завершився у січні 2021 року, коли Павло остаточно позбувся російського паспорта. Це був свідомий та рішучий крок, що символізував остаточний розрив із минулим та повне занурення в український контекст.

З 2015 року Павло Казарін став одним із найвпізнаваніших медійних облич України. Він був ведучим ранкового ефіру на ICTV («Ранок у Великому Місті»), автором та ведучим проєкта «Грані правди» на телеканалі «24», а також співведучим популярних програм «Зворотний відлік» на UA: Перший та «Подвійні стандарти» на Радіо NV. Його гострі, глибокі та завжди актуальні публікації регулярно з´являлися на сторінках «Радіо „Свобода“», «Української правди», «NV» та «Liga.net».

Кульмінацією його публіцистичної діяльності стала видана у жовтні 2021 року книга «Дикий Захід Східної Європи». Ця збірка есеїв, присвячена трансформаціям України після анексії Криму та вторгнення на Донбас, стала справжнім інтелектуальним бестселером. У 2022 році вона отримала престижну премію «Книга року BBC» в номінації «Есеїстика», а також була перекладена польською, англійською та німецькою мовами, здобувши міжнародне визнання.

Проте найяскравішим та найдраматичнішим розділом у житті Павла Казаріна стало повномасштабне вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року. Не вагаючись, він добровільно вступив до лав Збройних сил України. Це рішення, як і його громадянська позиція щодо Олега Сенцова та інших політв´язнів, підтверджує незмінні принципи та цінності, якими керується Павло.

Його внесок у журналістику та публіцистику був відзначений низкою престижних нагород, зокрема премією «Високі стандарти журналістики-2017», Премією імені Георгія Гонгадзе (2020), а також спеціальною відзнакою Капітули Премії імені Юрія Шевельова (2022). У 2024 році видання NV включило його до списку 30 лідерів думок сучасної України, а у 2025 році Павло Казарін був удостоєний Шевченківської премії за проєкт "Публіцистика воєнного часу в інтернет-виданні "Українська правда".