Завантажити

хтось, хто усім цим керує, береже мене, - не знаю, для чого, але береже.
У кухні залементував чайник. Хлопець вийшов із ванної, забувши вимкнути світло. Накривши блюдцем чашку з кавою, понурився, ворухнув губами і поволі, примруживши очі, підніс пальці до свіжопоголених щік і завмер. Він уявляв Каріну.

16 червня.
Це нагадувало шкільний урок – перекличка, повторення пройденого, народ шурхотить паперами, щось конспектує, зазирає через плече у записи сусідів.... Вимоглива вчителька добре поставленим голосом задає питання. От тільки більшості учнів уже давно за тридцять, декотрі передпенсійного віку.
- Добре, підніміть руки, хто зареєструвався раніше тринадцятого січня… - декілька рук здійнялося у повітря. З антикризовим законом ознайомлені? Ні? Ну, шановні, ви мене справді дивуєте. І про види громадських робіт нічого не знаєте?

Усістися на стільці медузою. Розкинувши руки і ноги. Вовчик куняє, схиливши голову. Розтріпаний чуб куйовдиться над чолом, ніби відкрите забороло у шоломі. Вийти б на перекур. Збіговисько невдах навколо мене. Знічев’я розглядає дівчат, що сидять за столом і, здається, уважно слухають лекторку. Учорашні студентки. Що, кралечки, отримали свої пластикові водонепроникні дипломчики, сині та червоні, і марш-марш сюди, у центр зайнятості? А ви думали, вас так і розберуть по роботах за спеціальністю та ще й з платнею хорошою? Нема хап-хап! Зараз криза. Філологи, певно, чи економістки. Або психологи. Страшенно затребувані професії у наш час. У нас для таких дівчаток із дипломами – спеціальні ярмарки вакансій. Вибір професій широкий – від швачки до офіціанта. Тепер роботодавці навіть нянь беруть лише з вищою освітою. Чи вам більше до вподоби мережевий маркетинг? «Мережевики» так і пишуть у своїх об’явах: шукаємо педагога, психолога… Оріфлейм розповсюджувати. Чи, може, хочете у Польщу, врожаї збирати?.. Розширите кругозір, ознайомитеся з культурою та побутом іншого народу. Бачите, скільки у нас пропозицій.

- Мені, соромно, що я бачу тут молодь! Це ж просто ганьба, що молоді люди не можуть працевлаштуватися! – не вгаває лекторка.
Точно. Ганьба.

Хочете знати, яким вітром сюди занесло мене? О, я важлива персона. Випускник історичного факультету. Молодий поет, що виступав на літературних фестах, публікувався у журналах та альманахах. Колишній редактор молодіжно-розважального видання. Блискучий стиліст. Що умів з сирого матеріалу зліпити цікаву статтю. Від науково-популярної до гумористичної. До того, як кляті жлоби, мої колишні роботодавці, не вирішили у зв’язку із кризою урізати мені платню. Ми тут штат скорочуємо, а тебе лишимо. Просто платити перестанемо! Та пішли ви, відповів я. Я задарма не працюю. Самі редакторствуйте. І ось я тут.
Бачте, у час кризи редакторові тяжко знайти роботу. Журналісту тим паче. Лізеш під саме небо по звивистих рипучих сходах, як Дедалова мураха з ниткою у зубах, щоб надибати дівері редакції ще одного Інтернет-видання. Добродушні охоронці та офісні дівчатка. Коли у нас буде вакансія, ми зателефонуємо. Усього доброго.
Що цікаво, одне Інтернет-видання мені справді зателефонувало. До якого я не заходив. Про яке і не чув. Відверто шовіністичного спрямування. Розумієте, я теж патріот, але писати інвективи на «москалів» та «історичні» розвідки, що мають довести галицьке походження Ісуса Христа…Чи з’ясовувати етнічне походження відомих діячів культури і шоу-бізнесу. Я взагалі аполітична людина. І мені байдуже, які етнічні корені у людини, яка є громадянином України та вважає себе українцем. Хай вона хоч чорношкірою буде. У мене чимало друзів-росіян, та й дівчина… Словом, моя симпатія по батькові росіянка, а по матері - єврейка. Я не шовініст. Тому записав їхній телефон у блокнот, проте вирішив не передзвонювати їм. Отака фігня, малята, як завжди каже мій знайомий.
Семінар добіг кінця. Сходами униз, на перший поверх. На ходу намацую пачку сигарет у кишені. Центр зайнятості – простора двоповерхова будівля; потоки світла ллються з величезних вікон та скляних дверей. Вперше переступивши поріг цієї установи, Вовчик був вражений її розмірами. Біля входу скріншоти, що автоматично підбирають вакансію, варто лише ввести у віконце пошуку назву бажаної професії. Якщо ті вакансії є, певна річ. Комп’ютери. Стенди, що на них наклеєні аркуші паперу з пропозиціями роботи. Почитаємо… Гм, кінолог. А я про це у дитинстві мріяв, до речі. Слюсар. Токар. Охоронець. Добре, іду звідсіля.
Може, так виглядає потойбічний світ, кепкував подумки Вовчик. І коли я дам дуба, двину коні, простягну ноги, моя неприкаяна душа стане перед дверима-стулками зі скла, що автоматично розсунуться перед нею, і увійде до блискучого вестибулю, змішавшись із натовпом інших блукаючих душ, котрі чи то забашляти Харонові за перевіз не спромоглися, от і застрягли десь на нейтральній смузі неба, чи то мусять відбути ще термін у чистилищі, бо вакантні місця у раю чи пеклі ще не звільнилися. Тож сновигають залами, як тіні, навідуються до янголів-спеціалістів за столиками,

читати