Завантажити

Дійові особи.

ШИРОКОПЕРА ГРИГОРІЙ МИКОЛАЙОВИЧ, він же ГРІША — батько, колишній інженер сцени.
ШИРОКОПЕРА ДІАНА НЕЧИПОРІВНА, вона ж ДУСЯ — мати, бухгалтер.
ШИРОКОПЕРА ДМИТРО, вуличне прозвисько ЧУПА-ЧУПС — їхній син, 18-ти років, без певних занять.
ГРУША ЛІЛІЯ СТЕПАНІВНА, вона ж ЛЯЛЯ — учителька, 28-ми років.
ОТАК ІВАН ПЕТРОВИЧ — її чоловік, екстремал, колишній журналіст.
БЕЗМИЛЬСЬКА ІРІАДА ТЕЛІСФОРІВНА – сусідка і далека родичка ШИРОКОПЕР, сваха, продавчиня цигарок і горілки у підземному переході.
Ф1, він же ЧЕКУШКА
ALL, він же КОМПОЗИТОР колишні однокласники Дмитра.
КОНЧЄННИЙ, він же ЗВІР
ДЯДЯ ВАНЯ — сантехнік.
ДЕРЕҐИЗ ІННА КАРЛІВНА — дама з досвідом.
ДІВЧИНА У МІНІ.
Три БАБЦІ, торгівки з підземного переходу.
МІЛІЦІОНЕР.
Джульєтта Шпонька — вредна дівчинка 5-ти років переважно за сценою.
“Заклейники”, “гопники”, пасажири, циганча і звичайні перехожі.

Центральною компонентою декорації є вуличне перехрестя: два міських шляхи перетинаються ближче до авансцени і один з них спрямований углибину. Тролейбуси і машини рухаються по тих шляхах за допомогою пантомімічних етюдів акторів чи ж просто можуть бути позначені табличками з написами, які провозитимуть статисти на роликах.
Той шлях, який спрямований у глибину сцени, на своєму кінці закручується, стаючи дибки, і перетворюється, як у ролердромі, на круту стіну, котра неначе губиться у зелені каштанів і ґлянці лискучих шибок багатоповерхових будинків. Так само вже ближче до авансцени той шлях, який перпендикулярний шляхові спрямованому углибину, теж може закручуватися угору одним чи обома своїми кінцями і може бути використаний, як ролердром. Відразу за цим шляхом-ролердромом вивищуються дві стіни багатоповерхових будинків. У обох стінах є внизу парадні двері, стіни умовно розбиті на стільники поверхів і кожна стіна закінчується на горі майданчиком, на яких стоять декорації двох квартир. Таким чином, перед глядачевим поглядом лівобіч і правобіч на піднятих угору протилежних кінцях шляху-ролердрому відкривається два помешкання: одне — ШИРОКОПЕР, інше — ЛЯЛІ ГРУШІ. Біля парадних дверей будинку ШИРОКОПЕР стоїть лавка під високим ліхтарем, росте каштан, що кроною губиться десь у колосниках сцени. Біля парадних дверей будинку ЛЯЛІ ГРУШІ зупинка тролейбусу. Авансцена ж загалом повинна бути вільна від декорацій для акторських дій.
Деякі юні персонажі матимуть змогу з’являтись, спускаючись по шляху-ролердрому на роликах чи скейтах.
Такий сценографічний принцип не є догмою, а є лише авторською пропозицією, і, отже, будь-яке інше сценографічне вирішення — можливе і прийнятне без ролердрому зі збереженням двох стін з помешканнями нагорі, як опорних точок декорації, без яких неможливі вертикальні композиції, що є важливим для розвитку дії.

Дія перша: ТРАВЕНЬ

Ява перша.

Кінець травня. Вечір. Крізь лапате листя каштанів сотається призахіднє світло сонця. Тролейбусна зупинка. На зупинці стоїть ДМИТРО ШИРОКОПЕРА з навушниками плеєра у вухах. Видно, що він нервує і з напруженням смикається під тільки йому чутну музику. Під’їжджає тролейбус (пантомімічний етюд). Актори, які грають пасажирів, зображають неймовірну тисняву. Ф1, ALL і КОНЧЄННИЙ ніби навмисне підштовхують до виходу дівчину у занадто куцій міні-спідничці, яка трубочкою облягає її пишну сідничку. Утім, ДІВЧИНА У МІНІ й сама збиралась вже виходити.

ДІВЧИНА У МІНІ (голосно і грайливо): — Полегче, ежики! Вы же меня уроните! А я с вами так еще и не познакомилась!
ALL: — Сейчас, мягенькая!
Ф1: — Красавицам в мини в троллейбах кататься опасно! (Кладе руку їй на стегно.)
ДІВЧИНА У МІНІ (усе ще грайливо): — Эй ты, укороченный!.. Руку убери с моей ватерлинии, иначе я за себя не отвечаю!
Ф1: — А это не моя рука, а соседская.
ALL (так само кладе, але дуже обережно, руку їй на талію): — Кисуля, в общественном транспорте, только и ездяют, чтоб позажиматься!
Ф1: — Непорочных и незажатых общество выплевывает!

У цей момент двері відчиняються і хлопці буквально випихають дівчину на тротуар. Вона летить ДМИТРОВІ просто у розставлені руки.

КОНЧЄННИЙ (з переможним визком навздогін): — Ты смотри, какая ульотная! Братики, а вы говорили, что швабры не летают!
Ф1: — Красивые швабры способны к коротким перелетам!

Якісь тітка і дядько з візками у руках квапливо сходять слідом за дівчиною, вочевидячки, що побоюючись бешкетних виростків, але потім, відійшовши убік, зупиняються і починають, споглядаючи, жестикулювати і жваво обговорювати побачене. Двері тролейбуса зачиняються. ДМИТРО з дівчиною у руках, яка несподівано виявилась для нього важкою, чомусь несе її вздовж бровки уявного тротуару. Від ваги дівчини худого і довготелесого ДМИТРА хитає з боку у бік. ДІВЧИНА У МІНІ верещить.

ДМИТРО (швидко промовляючи фразу, як одне довге речення): — Извините, я хочу вам помочь… чтоб вы не ударились… ух… какая вы… кто вас кормит?.. скоро все будет хорошо… и так далее..!
ДІВЧИНА У МІНІ: — Поставь меня на место! Я мужу позвоню! А он у

читати