Електронна бібліотека/Драматичні твори
- СЦЕНИ З ПІДЗЕМЕЛЛЯАнатолій Дністровий
- СЦЕНИ З ПІДЗЕМЕЛЛЯАнатолій Дністровий
- Пізно ввечері, майже поночі...Сергій Жадан
- Поетичні новиниМикола Істин
- Настя малює не квіткуПавло Кущ
- БубликПавло Кущ
- Серцем-садом...Микола Істин
- коли надто пізно ти знаєш що мало любив...Анатолій Дністровий
- LET ME GОOKEAN ELZY
- Конвертуй світлосутність поезії в душах...Микола Істин
- де я тебе розлив...Сергій Осока
- "Рейвах" (уривок з роману)Фредерік Верно
- Стільки людей поховано у пустелі...Олег Короташ
- Можеш забрати в мене трохи страху?Сергій Жадан
- Далі стоятимеш там, де завжди і була...Катерина Калитко
- Після снігуОксана Куценко
- Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
- Буде час, коли ти...Сергій Жадан
- Буде злива початку світу, і підніметься Рось...Катерина Калитко
- І не вистачить сонця, аби все освітитиСергій Жадан
- отак прокинутися від вибуху...Павло Коробчук
- посеред ночі під час важкого кашлю...Анатолій Дністровий
- з міста, якого немає, не доходять новини...Галина Крук
- Велика годинникова стрілкаСергій Жадан
- Вечірня школаДмитро Лазуткін
- Оповита сном (THE SLEEPER)Едгар По
- Нас не вчили жити в такому, і ми вчимося, як можемо...Катерина Калитко
- Чужими піснями отруєна даль не навіки...Ігор Павлюк
- Візерунки на склі. То від подиху нашого...Мар´яна Савка
- Святи Йордан водою не вогнем...Мар´яна Савка
- Така імла - поміж дощем і снігом...Мар´яна Савка
- Він переїхав в Бучу в середині березня 2021...Максим Кривцов
- Приймаю цю осінь внутрішньовенно...Сергій Кривцов
кишені піджака кантора і простягає його 3-й БАБІ.
БЕЗМИЛЬСЬКА (похапцем): — Держи й не виступай. У цього кантора пружина на двісті грам тугіша. Дядя Ваня по блату зробив... Навар з картоплі пополам!.. (БЕЗМИЛЬСЬКА слідом за ГРУШЕЮ піднімається сходами нагору.)
3-а БАБА: — А ти куди? Ми ж собирались картоплю замочить!
БЕЗМИЛЬСЬКА: — У мене до вчительки вопрос возник… по знаках припинання…
БЕЗМИЛЬСЬКА, щось собі бурмочучи під носа і зосереджено дивлячись під ноги, швидко піднімається угору, сходами підземного переходу, і на самому вершку зненацька зходиться ніс до носа з ГРУШЕЮ.
БЕЗМИЛЬСЬКА (лякається): — Ой!
ГРУША (так само скрикує від несподіванки): — Це ви!?
БЕЗМИЛЬСЬКА: — Да!.. І я за вами!
ГРУША (нітиться): — А я до вас! Хвалити бога, ви передумали!.. Вибачте, що я у такий нахабний спекулятивний спосіб продала вам усю мою картоплю! Ось ваші гроші і... !
БЕЗМИЛЬСЬКА (не дає договорити): — Гроші? Шо-то не пойму. Ваша картошечка вже тю-тю, улєтєла! І я біжу за вами, шоб мішка ж оддать. Спасібо! (І БЕЗМИЛЬСЬКА жестом ілюзіоніста витягає з пазухи великого капронового мішка, цілком подібного на мішок Груші.)
ГРУША: — А гроші вам непотрібні... я б картоплю узяла назад...?
БЕЗМИЛЬСЬКА: — Господі, лапочка! Ви ішо непорчена-неморочена?.. Ай-я-яй, удівітєльно! А я думала, шо ви тіки зверху красіва!.. А про гроші забудьте — ми в расчоті!.. Болєє того, у мене до вас придложеніє єсть.
ГРУША: — Даруйте, я не комерсантка.
БЕЗМИЛЬСЬКА: — Придложеніє научнеє.
ГРУША (жартома): — Як з одного мішка картоплі зробити два.
БЕЗМИЛЬСЬКА: — Сложніш — як з одного молодого лоботряса зробити студєнта унівєрсітєта.
ГРУША: — Але ж я шкільна вчителька.
БЕЗМИЛЬСЬКА: — Правільно! А мой плємяннік вже другий год вступає і нікак укра?інську літєратуру не взубрить. Помогітє за дєньги..!
ГРУША: — Вам краще звернутись до викладача з вузу.
БЕЗМИЛЬСЬКА: — В прошлом году обращались. Гроші злупив, обіщав, шо вступить автоматом... Но автомат, видно, заїло. А в цьом году плємянніку, як не вступить, автомат бесплатно дадуть.
ГРУША (після короткої задуми): — Скільки платите за академічну годину?
БЕЗМИЛЬСЬКА: — Шо?.. Ви шо, тоже за час бєрьотє?
ГРУША: — За сорок п’ять хвилин... Процес навчання ж потрібно чимось вимірювати...
БЕЗМИЛЬСЬКА: — А давайте, шоб процес тягнувся до успєшного коньця. Беріть сто доларов.
ГРУША: — Та ви що! Це забагато... Я ж не професор.
БЕЗМИЛЬСЬКА: — П’ятдесят січас, а п’ятдесят потом, як у вас з ним получиться. (Говорить і відразу простягає ГРУШІ зелену банкноту.)
ГРУША: — Себто, як вступить?
БЕЗМИЛЬСЬКА: — Як набереться од вас, як сказать... Його, кстаті, Дімою зовуть... І єсть іше одна сложность...
ГРУША: — Яка?
БЕЗМИЛЬСЬКА: — Він дуже істощьон... Дуже нєрвний став од усього того, шо...
ГРУША: — ...Що?
БЕЗМИЛЬСЬКА: — Шо в нього було багато учителів. Нєкоторі, особєно, женщіни вели себе із ним не педагогичеськи. А він же парень броский. Чуть шо, сам бросається!..
ГРУША: — Ви хочете сказати — він у вас нервово хворий!
БЕЗМИЛЬСЬКА: — Та ну шо ви! Нормальний парень! При всєх, як сказать, дєлах!
ГРУША: — Ви мене лякаєте більш ніж на сто доларів?
БЕЗМИЛЬСЬКА: — Я? Боже збав! Я вас уговариваю!.. Женщіна ви салідна, спокойна. Як, мо’, на вас криконе — ви його по головці погладьте! От він і успокоється. Він хоч упертий, а ласку любить.
ГРУША: — Ласку люблять усі.
Гасне світло.
Ява третя.
Вечір. У вітальні Широкопер спалахує світло. На дивані ДІАНА. Їй знову погано. У неї на голові мокрий кухня?ний рушник. Вона уривчасто дихає, складає губи у трубочку і трусить щоками. Хитаючись, підводиться і відчиняє вікно. БЕЗМИЛЬСЬКА вбігає з чаркою кон’яку і шматочками цитрини на блюдечкові. Дає ДІАНІ пригубити. Та п’є, цокаючи зубами по склу чарки, і навіть не закушує.
ДІАНА: — Як кажеш її звати? Госпаді, мені вже душно!
БЕЗМИЛЬСЬКА: — Груша Ляля... Ім’я городське... А хвамілія — народна. І це ше нічого. Помниш, як ти мучилась од своєї хвамілії Закусивоша, поки не поміняла на красіве прізвище Широкопера?
ДІАНА: — Да, дуже... Душно!.. Фу, аж спина липне... А вона із справкой? (Несподіваний протяг відчиняє двері до спальні, де спить ДМИТРО, і ДІАНА кидається їх зачиняти.)
БЕЗМИЛЬСЬКА: — Не тіки зі справкой, вона ше й з діпломом преподаватєля. І Дімці ім’я Груша понаравиться. Канєшно, можна називати її по імені-отчеству — Лілія Степановна. Но це буде без етого... без приколу. Ми так з нею рішили... І буде вона в розовеньком вєчернім платті. Импазантово. Й, между прочім, плаття напрокат. Так шо жени іше тридцять доларов!
ДІАНА: — А чого це ви все рішаєте без мене? (Відпускає двері, які знову відчиняються. Різкий протяг хляпає відчиненою віконною шибою.) Ой! (Біжить причиняти вікно.)
БЕЗМИЛЬСЬКА: — А шо тут рішать, якшо через неділю вступні екзамени. Іди буди його і гроші давай!
ДІАНА: — Хай ще поспить. Може твоя Груша, поки він спить, якраз і прийде і я хоч задам їй пару вопросов, чи ж вона дівствітєльно перед тим як... (зовсім стишує голос) пасть... була учителькою...
БЕЗМИЛЬСЬКА: —
Останні події
- 30.10.2024|14:38У просторі ПЕН відбудеться зустріч із письменницею Оксаною Мороз у межах Кіноклубу Docudays UA
- 30.10.2024|13:4410 причин відвідати Фестиваль “Земля Поетів” у Львові 9-10 листопада
- 28.10.2024|13:51Оголошено довгі списки Книги року ВВС-2024
- 25.10.2024|09:29Книгарня біля Софіївського парку: "Книгарня "Є" відкрила магазин в Умані
- 19.10.2024|09:56Названі лавреати Міжнародного літературного конкурсу прози рукописів «Крилатий Лев»
- 17.10.2024|12:48У видавництві “Чорні вівці” розпочався передпродаж підліткового зимового фентезі “Різдвяний експрес” Карін Ерландссон
- 17.10.2024|11:55Розпочався конкурс на здобуття премії Drahomán Prize за 2024 рік
- 17.10.2024|11:33Що читає Україна?: аналітика по областям
- 17.10.2024|11:27«Liber 24»: як Україна вперше взяла участь у книжковому ярмарку в Барселон
- 11.10.2024|18:46Киян запрошують обміняти російськомовні книжки на українські по “шокуючій знижці”