Електронна бібліотека/Поезія

Але ж ти ніколи не напишеш про те...Сергій Жадан
Ось і добра нагода подякувати за можливість...Сергій Жадан
Номер 13Ольга Полевіна
Що ж, залишмо на час...Сергій Жадан
Приїхавши до чужого міста на початку літа...Сергій Жадан
Дядь Саша працював на Фрунзе в кабаку...Сергій Жадан
ВіршіНая Задніпрянська
Так раптово відцвіла любов…Василь Кузан
Чужі гріхи (уривок з роману)Таня П’янкова
"Тиха країна по Великодню..."Сергій Жадан
"Дан. Варвара і варвари" (уривок із роману)Олена Чернінька
"...Зовсім розстроївся дорогою наш оркестр"Сергій Жадан
Між Небом і ЗемлеюВалентина Семеняк
ВіршіХристо Черняев
Лопушане поле (УРИВОК)Катажина Ририх
ШЛЮБНА НІЧОлександр Астаф´єв
«Dolce Vita» (уривок)Марія Микицей
Гора вин (новела)Віктор Палинський
Нарцисизм і стражданняСтепан Процюк
Наодинці з порожнечеюСтепан Процюк
Terra incognitaСтепан Процюк
ПО НЕБУ ВНИЗ (уривок із роману)Наіль Ісмайлов
"Сни з колодязя" (уривок з роману)Алла Рогашко
Спорудження залізничної станції (1931) (дубль)Дебора Фогель
Спорудження залізничної станції (1931)Дебора Фогель
«Акація квітне» (1932)Дебора Фогель
Квіткові з азаліямиДебора Фогель
ПубліцистикаДебора Фогель
Мавка і БерсеркГанна Заворотна
Втеча до морокуІгор Скрипник
Із майбутньої книгиВасиль Кузан
Доторкнутися до кумираЄвген Баль
Азовські сомикиЄвген Баль
Завантажити

+ + +
Що ж, залишмо на час
це ранкове пробудження вулиць.
Надто багато сонця довкола,
надто багато очікувань.
Рукописна сторінка дощу,
переписана начисто,
з наскрізним римуванням остуди –
що ж, нам є що лишати
в пекучих кімнатах серпня,
нам буде що згадувати,
буде за чим шкодувати.
Дай я скажу тобі –
в серпні щоразу так світло,
оскільки по літу рахуєш тих, хто лишився,
і помічаєш відсутність тих, хто пішов.
Ніби тривала нічна переправа
забирає потойбіч мандрівників,
за якими довго озиваються з берега.
Дай я тобі розповім –
час складають не так голоси,
як пунктуація,
вона нас окреслює, вона дає
нам секунду на видих і вдих,
нею означується наша
взаємопов’язаність,
наша відмінність,
спорідненість.
Що ж, у кімнатах лишається наше з тобою
мовчання, яке ми ховали в повітрі,
ніби крадене срібло.
Хто тепер розбереться в тому,
що не було промовлене нами?
Хто тепер розшифрує письмо,
нами замовчане?
Надто багато сонця було,
надто багато сміху.
Ночі холодні.
Слова відверті,
наче жінки уві сні.



Партнери