Завантажити

поставили нашого героя на фоні трусів і ліфчиків, котрі висять на балконах.
Чи це не було зрозуміло ще до будови? Чи заборонити людям сушити білизну? Чи ставити на чергування снайпера, щоб відлякував усіх, хто хоче повісити свої шкарпетки?
До повного комплекту по сусідству з пам’ятником Степану Бандері гральні автомати. Клас! Комуністи до такого б не додумалися. Кажуть, що «Музей визвольних змагань» перенесуть у підземну споруду під пам'ятником. Добре, а що буде у приміщенні музею? Мало нам банків? Чи не це є головною причиною винесення пам'ятника на окраїну? Адже таку величезну споруду в центрі міста не дуже і прилаштуєш.

А от ще. В Івано-Франківську відбувся концерт до сторіччя Степана Бандери. Було весело. На самому початку хор заспівав колядку:
«Небо і земля, небо і земля
нині торжествують.
Ангели, люди, ангели, люди
весело празнують».
Одразу після цього на сцену виходить вертеп і пастушок каже: «Добрий вечір добрі люди, хай добро до вас прибуде. Бо здалека ми йдемо і новину несемо. Із Угринова – новина, щойно ємость Мирослава народила сина... »
...Ну що тут скажеш... Я думав, що городенківський пам’ятник Бандері – це вершина обласної дурості. А тут... У вертепному тексті Ісуса Христа легко замінили на Степана Бандеру. Для нормальної людини це є святотатством і дискредитацією національного героя. Навіть над ворогами так не знущаються. Над концертом працювала купа всілякого начальства і ні один хрунь не мав ось того вродженого, внутрішнього відчуття святого і величного. Бики не мають такого відчуття. За святотатство їх мали б наганяти з церкви, хоча, виходячи з того, що вони зморозили, то до церкви вони не ходять.

Прошу обласне керівництво, ну дуже-дуже прошу, щоб наступного разу не читали зі сцени молитву: «Стефку наш, ти, що єси на небесах, нехай святиться ім'я твоє, нехай прийде царство твоє, нехай буде воля твоя...» Я не жартую, тепер від них можна чекати всього.
Коли дурні починають оспівувати великих, то великим на тому світі стає зле. Недарма народ вже тисячі років знає, що: «Застав дурня молитися, а він і лоба розіб'є». Якби Степан Бандера зі своїми хлопцями почув ті перекапущені вертепні тексти, то вуличні ліхтарі біля театру, де проходив концерт, мабуть би вгиналися від обласних дурнів. А що робити? Але дурні у владі знають, що їм за це нічого не буде. Бо судді хто? Такі самі дурні у владі! А може вони не дурні? Може вони просто наші вороги, які косять під дурнів і роблять свою чорну справу? Та так виходить, бо українську ідеологію довірили дурням.
Ви думаєте, що в Україні криза? Брехня це все! Просто кількість дурнів у владі перевалила за критичну відмітку, і дурні почали переливатися через вінця. Може це і є початок кінця світу?
2009 р.
--------------------------------------------------


Шевченко, «Мурка» і селюки.


А в Тисмениці чарівна ідея – біля пам’ятнику Тарасові Шевченку збудувати торгово-готельний комплекс. Перший поверх – торгівля, другий – ресторан, третій поверх – готельні кімнати. Уявляєте ідилію: вечір, хрущі над вишнями. На фоні нової церкви, що купається у промінні вечірнього сонця задуманий наш світоч, Тарас Шевченко, з другого поверху крізь п'яні викрики лунає «Мурка», а те що лунає з номерів третьго поверху в телебаченні маркується червоним квадратиком. Чи може в номерах будуть грати в шахи? Неповний комплект...Чогось не стає... Ага! В одному з відділів торгового центру має бути секс-шоп, а справа від пам'ятника Шевченку відкрити громадські туалети. І буде повний комплект.
Власник майбутньої будови має повне право подати заявку хоч і на будову цирку на міському цвинтарі. Це питання його совісті. А от міський голова з депутатами повинні вирішити, дозволити йому будуватися, чи ні. І вся відповідальність лежить на міському голові і міських депутатах.

Голосування у міськраді пройшло в якійсь дивній спішці, всі, хто продав Шевченка, спішили весело і пішли з сесії кудись разом. А чому Ви, читачу, подумали про те, що тисменицькі депутати пішли «замивати» замовлене і зроблене діло, тобто хтось за це голосування накрив серйозну «поляну»? А може депутати спішили усі разом на концерт камерної музики, чи в картинну галерею?
Справа ж не в «поляні» (з причепом), це – питання 30-ти срібняків. Це голосування – звичайнісінька зрада. Зрада навіть того, про що самі депутати викрикали на мітингах. Думали, що, як завжди, кулуарно проскочить «на шару» і ніхто нічого не помітить? Помітили, ще й як!
В законі про самоврядування повинен бути пункт про місцеві ради, у яких проблеми з патріотизмом, совістю та інтелектом. Тут потрібна якась вуздечка, бо, бачите, що робиться.
Після такого конфузу порядні люди колись стрілялися. Я не закликаю тих хто голосував «за» «застрілитисі» (хіба що з рогатки), а от здати мандати треба! Визнати гріх, покаятися перед Шевченком і громадою, та й тихонько і легонько звільнити місце людям, для котрих мораль має більше значення. Не зрозуміло? Тоді простіше: «Хруні зацофані, майте троха лиця, встиду і

читати