
Електронна бібліотека/Проза
- Робочий чатСеліна Тамамуші
- все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
- шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
- зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
- ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
- тато просив зайти...Олег Коцарев
- біле світло тіла...Олег Коцарев
- ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
- добре аж дивно...Олег Коцарев
- ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
- КОЛІР?Олег Коцарев
- ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
- БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
- ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
- ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
- Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
- Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
- Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
- ЧуттяЮрій Гундарєв
- МузаЮрій Гундарєв
- МовчанняЮрій Гундарєв
- СтратаЮрій Гундарєв
- Архіваріус (новела)Віктор Палинський
- АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
- чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
- напевно це найважче...Анатолій Дністровий
- хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
- знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
- МуміїАнатолій Дністровий
- Поет. 2025Ігор Павлюк
- СучаснеІгор Павлюк
- Подорож до горизонтуІгор Павлюк
- НесосвітеннеІгор Павлюк
Ярополка Юлії ключі завжди доручались тільки їй, Пракседі, - невже ж полунощна княгиня думає одразу взяти все в свої руки, а Пракседу зробити простою дворянкою?
Але Рогніда нічого цього не розуміла, вона дбала тільки про князя і його добра.
- Ключі, Пракседо, - промовила вона, - лежатимуть отут на лаві, буде потреба - я одімкну кліті і дам тобі все, що ти скажеш, для дому й двору.
- Добре, княгине! - сухими устами прошепотіла Пракседа, тремтячими пальцями одв'язала низку ключів од пояса, кинула їх на лаву так, що вони аж забряжчали.
Після цього Пракседа, ховаючи очі, ще раз вклонилась княгині, позадкувала до дверей, вийшла з покоїв.
У переході вона зупинилась. Там було темно, постать ключниці зливалась з цямринням стін, світло з високого, вузького вікна заливало тільки її обличчя. Воно було надзвичайно бліде, очі примружені, уста стиснуті.
- Проклята полочанка, - прошепотіла Пракседа, але одразу ж схаменулась, злякано поглянула, чи немає когось у переходах, і тільки тоді рушила далі.
7
Тихо було в спочивальні, спокійна ніч пливла за розчиненим вікном, здалеку від Дніпра долинула й поволі стихла смутна пісня.
Після трудів князь Володимир дуже хотів спочити - день був важкий, він чинив з самого ранку суд і правду людям, говорив з мужами й тіунами в Золотій палаті, по обіді оглядав воїнство, яке збиралось і збиралось на Подолі.
Княгиня Рогніда також стомилась - вставала вона по-темному, одразу спускалась у стравницю, ходила з Пракседою в кліті, сама годувала сина, готувала все для гостей і слів, невсипущою була Рогніда в Полотську, а в Києві-городі зовсім недремною стала.
Проте на душі в княгині було тихо, її наснажувала любов до Володимира, і цього вечора вона приготувала ложе для князя, лягла поруч з ним - ніжна, тепла, ласкава.
- Спочинь, мій княже, спочинь! - шепотіла Рогніда. - Тихо в теремі. Спить син наш, спить весь город Київ, засипай і ти...
Було тихо, дуже тихо, князь Володимир засипав, поклавши руку на його плече, засипала й Рогніда, Тихо, як тихо!
І раптом у цій тиші десь недалеко за теремом почувся плач, спочатку невиразно, далі все дужче, голосніше.
Рогніда не думала будити Володимира, вона, навпаки, хотіла встати, зачинити вікно - нехай спить князь!
Але князь уже прокинувся - в сірій пітьмі Рогніда побачила, як він підняв голову з подушки, прислухається.
- Володимире! - промовила тоді Рогніда. - Мені здається, що це плаче дитя... Він слухав.
- Так, це плаче дитина.
- А звідки вона тут, у нашому дворі?
Володимир мовчав, устав з ложа і ступив босоніж кілька кроків до вікна. Темна постать його вимальовувалась на сірій полотнині неба.
- Ти чого встав, Володимире?
Дитина плакала й плакала - тепер ще дужче, так, ніби їй щось дуже боліло.
- Володимире!
Чути було, як він заломив пальці.
- Що це за дитина? - вкрай стривожившись, запитала Рогніда. - Чого вона плаче? Чому ти мовчиш, Володимире ?
Він обернув до неї обличчя і відповів:
- То плаче син забитого брата мого Ярополка.
- Дитина твого брата? Чому ж ти не говорив мені про неї?
- А що мені про неї говорити? - роздратовано сказав Володимир. - Брата Ярополка немає, хіба не однаково - є чи немає в нього дитини?!
- Ой ні, Володимире! Це не однаково, бо тут, на Горі, виявляється, є ще один княжич...
- Цей княжич не буде на заваді ні мені, ні моєму сину.
- Я не про те, не про те говорю, Володимире... Адже коли є княжич, то в нього є й мати - княгиня?
- Рогнідо! - суворо вже сказав Володимир. - Невже ти боїшся ще однієї якоїсь княгині?
- Ні, Володимире, - у словах її відчулись сльози. - Ти мене не хочеш зрозуміти й не зрозумів. Я не боюсь ніяких княгинь, знати ж, що тут, на Горі, живе ще одна княгиня, повинна...
- Що ж, - промовив Володимир, - на жаль, тобі нічого знати. У цієї дитини була мати - жона князя Ярополка Юлія, тепер її тут, на Горі, немає.
- Вона померла? Володимир мовчав.
- Скажи, Володимире... Я боюсь подумати, може, її вбили разом з мужем Ярополком?
- Ні, ні, ні! Її ніхто не вбивав, вона не помирала поправною смертю, вона вмерла для Гори й города Києва, бо після смерті мужа свого поїхала з Києва.
- Поїхала з Києва? Чому? Куди?
- Ні я, ні хтось на Горі цього не знає. Княгиня Юлія взяла з собою всі свої добра, поїхала, з слугами своїми, може, з грецькими купцями...
- Як страшно! - вирвалось у Рогніди. - І я не збагну, Володимире, для чого це їй було робити? Адже ти сам говорив мені, що перед смертю замирився з братом Ярополком, поховав його, як князя, вона могла й мусила жити, як княгиня, на Горі... Ти сам, княже Володимире, пам'ятаєш, після смерті мого батька, хоч він був твій ворог, дозволив мені жити в Полотську як княжні... Ти - справедливий князь. Що ж сталось з Юлією? А може... може, хтось підняв на неї руку, вбив?
- Ні, ніхто з руських людей не підняв і не міг підняти руки на княгиню Юлію. Я нічого не знаю, Рогнідо. Є на
Останні події
- 26.06.2025|19:06Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
- 26.06.2025|14:27Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва
- 26.06.2025|07:43«Антологія американської поезії 1855–1925»
- 25.06.2025|13:07V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголошує фокус-тему та нових учасників
- 25.06.2025|12:47Блискучі рішення для життя і роботи: українською побачив світ комікс всесвітньовідомого поведінкового економіста Дена Аріелі
- 25.06.2025|12:31«Основи» готують до друку «Стан людини» Ханни Арендт
- 25.06.2025|11:57Сьомий Тиждень швейцарського кіно відбувається у липні
- 25.06.2025|11:51Видавництво READBERRY перевидало «Чорну раду» Куліша
- 20.06.2025|10:25«На кордоні культур»: до Луцька завітає делегація митців і громадських діячів із Польщі
- 18.06.2025|19:26«Хлопчик, який бачив у темряві»: історія про дитинство, яке вчить бачити серцем