
Електронна бібліотека/Проза
- Робочий чатСеліна Тамамуші
- все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
- шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
- зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
- ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
- тато просив зайти...Олег Коцарев
- біле світло тіла...Олег Коцарев
- ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
- добре аж дивно...Олег Коцарев
- ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
- КОЛІР?Олег Коцарев
- ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
- БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
- ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
- ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
- Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
- Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
- Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
- ЧуттяЮрій Гундарєв
- МузаЮрій Гундарєв
- МовчанняЮрій Гундарєв
- СтратаЮрій Гундарєв
- Архіваріус (новела)Віктор Палинський
- АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
- чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
- напевно це найважче...Анатолій Дністровий
- хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
- знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
- МуміїАнатолій Дністровий
- Поет. 2025Ігор Павлюк
- СучаснеІгор Павлюк
- Подорож до горизонтуІгор Павлюк
- НесосвітеннеІгор Павлюк
вимальовувались на тлі неба обриси людини - гридня з списом у руках. Князь покликав його, і гридень, не випускаючи списа, підійшов до князя.
- У сторожі стоїш? - запитав Володимир.
- Так, княже, усю ніч стерегтиму тебе, спи спокійно.
- А я не хочу спати, гридне... Поле шумить, десь співають...
- Це добра пісня, княже, стара.
- Як тебе прозивають?
- Тур я, княже...
- Тур? Зажди! Так це ж ти з воєводою Рубачем зустрічав мене в Києві?
- Зустрічав...
- А давно служиш у гриднях?
- Давно, княже, я ще в отця твого Святослава служив нехай буде прощений.
І замовк гридень Тур. Мовчав і князь Володимир - він дивився на темну постать воїна, що в давні часи служив у отця.
- Ти часто бачив його? - дуже тихо запитав князь.
- Часто, княже, кожного дня й години, в гридня діло таке: радість князя - його радість, горе князя - його горе...
Було щось надзвичайно тепле, дуже сердечне в цих простих словах гридня Тура.
- А багато горя було в князя й у тебе?
- Ой багато, княже, вся земля наша кров'ю полита. Тур замовк, у цю хвилину він, либонь, і не міг більше сказати.
- А ти спи, спи, княже, - закінчив він. - Я стоятиму в сторожі до ранку. Спи спокійно!
Гридень пішов, на тлі неба вимальовувались його обрис, спис. Володимир схилив голову до сідла, склепив очі й швидко заснув.
1
0
От-от і світатиме. Кволе проміння свічі вихоплює з півтемряви викопану просто в твердому піску печеру, ложе в одному її куточку, стіну, ікону, а перед нею столик, темну постать жінки, що схилилась на колінах на притрушеній в'ялою травою землі.
Коли жінка піднімає голову, видно її обличчя. Це - Малуша. Вона завжди встає до світання, щоб прибрати все в печері, встигнути до церкви, а там - до самого смерку на роботу.
А нині Малуша хоче ще й помолитись - не там, у церкві, а тут, в печері, де ніхто її не бачить і не чує.
Вчора вона бачила Тура. Він розповів їй усе, що сталось останнього часу, - як разом з іншими київськими людьми допомагав князеві Володимиру бити Ярополка й брати Київ, як Володимир хотів дати йому пожалування і як він відмовився від нього, а взяв тільки меч і щит.
- Добре зробив. Туре, - промовила Малуша. - Ти ж не воєвода й не боярин, що він тобі може дати?
Далі Тур сказав, що служитиме в дружині князя, іде з ним зараз у Червенську землю.
- Іди, бережи його! - попросила Малуша. - Але не прохопись десь про мене... Хижі бояри й воєводи оточують Володимира, крий боже, довідаються, що тут, у Києві, живе його мати-рабиня.
Тур мовчатиме, берегтиме в поході князя, добре, що доля судила йому іти з Володимиром, Малуша ж тут молитиметься за нього.
- Боже, боже! - шепоче вона. - Допоможи рабу своєму, а моєму синові Володимиру, захисти від злого ока, лукавства, зваби, ворожого меча, постав щит між ним і супостатом, дай йому перемогу на брані, даруй здоров'я і щастя на многі, многі літа!
Це дуже проста молитва, складена самою Малушею, так вона молилась материнськими простими словами за сина свого ще тоді, коли лежав він у колисці в хижі над Россю, коли сидів князем у Новгороді, боровся з Ярополком, так молиться й нині.
Чи досить цих слів? Малуша дивиться на суворий лик Христа - звичайне обличчя, сині очі, руді вуси й борідку, благословляючі, але дуже кволі руки... І, що говорити, проста жінка полянського роду не знає, чи може покластись в своїх молитвах тільки на Христа?
І тоді вона робить так, як завжди: прямує до ложа, знаходить під ним скриньку, щось звідти виймає, повертається до ікони.
Поруч з іконою Христа стоїть темна бронзова постать жінки з маленькою головою, складеними на животі руками - це захисниця їхнього роду, милосердна, але дуже могутня богиня Рожениця.
- І ти допоможи мені, - шепоче Малуша, - захисти мого сина від злого ока, лукавства, зваби, ворожого меча.
Малуша певна, що Христос і богиня роду разом допоможуть їй, князь Володимир щасливо повернеться з походу.
А далі вона творить ще одну молитву - за убогого гридня Тура, який усе життя йде з нею поруч, допомагає їй у горі, а нині береже її сина Володимира.
Проміння свічки пригасає. Малуша підводить голову. Світає. Скоро почнеться новий день, трохи можна було б ще й спочити. Але Малуша вже не лягатиме. Вона ховає в скриньку під ложем Роженицю, гасить свічу, виходить з печери, зупиняється біля порога.
Чудовий світ. За Дніпром багряно, ніби наскрізь просвічується небо, вгорі згасають останні зорі, насичене пахощами квітів повітря нагадує вино, десь на плесі кричить багатоголосе птаство.
Малуша стоїть, милується цим світом, і душа її радіє. Їдь спокійно, сину мій, княже Володимире, мати твоя благословляє й молиться за тебе!
Книга друга
ВАСИЛЕВС
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ
1
Рано на світанні в полі, десь між рядами високих могил, на вибитому тьмою ніг і копит гостинці, почувся глухий шум.
Проминуло небагато часу, сонце визирнуло з-за обрію, і тоді стало видно численні загони,
Останні події
- 26.06.2025|19:06Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
- 26.06.2025|14:27Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва
- 26.06.2025|07:43«Антологія американської поезії 1855–1925»
- 25.06.2025|13:07V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголошує фокус-тему та нових учасників
- 25.06.2025|12:47Блискучі рішення для життя і роботи: українською побачив світ комікс всесвітньовідомого поведінкового економіста Дена Аріелі
- 25.06.2025|12:31«Основи» готують до друку «Стан людини» Ханни Арендт
- 25.06.2025|11:57Сьомий Тиждень швейцарського кіно відбувається у липні
- 25.06.2025|11:51Видавництво READBERRY перевидало «Чорну раду» Куліша
- 20.06.2025|10:25«На кордоні культур»: до Луцька завітає делегація митців і громадських діячів із Польщі
- 18.06.2025|19:26«Хлопчик, який бачив у темряві»: історія про дитинство, яке вчить бачити серцем