А їх, між іншим, більше, аніж античних, котрих чомусь знають всі - у вигляді легенд, анекдотів, скетчів, дотепів, апокрифів, пародій, пісеньок. Отож ви тримаєте правдиву історію нашого мистецтва. Правда, деякі прізвища тут змінено, а всі інші є випадковим збігом. Адже навіть в найстрашніші епохи жарт був єдино об´єктивним фактором відображення дійсності, і навіть ті, хто за нього садовили до в´язниці, охоче розповідали їх. Сучасна психіатрія розглядає втрату гумору як головну засторогу: починаються органічні зміни в психіці, які передують шизофренії. Отож треба негайно цікавитись усім веселим, відкидаючи все, що може бути сумним та нудним. Єдино, чим був корисний Чорнобильський вибух, то це тим, що розбурхав нарешті нашу національну свідомість за допомогою анекдоту. Бо коли почали ділити закордонну екологічно чисту харчову гуманітарну допомогу - нам нічого не перепало, все з´їла Москва. Чим же ми харчувалися? Анекдотом. Відтоді гумор поділяється на білий, чорний і чорнобильський. Позаяк це геть новий феномен в світовій свідомості, він також тут репрезентований. Якщо раніше казали: «колоти» анекдоти; то тепер, після відомого виступу про апельсини вживається термін «наколювати». Себто підколювати найширші кола населення, й навіть агіластів (індивідів, геть позбавлених дотепності) кому це почуття відреставрує пропонована збірка. Уперед, Україно! До відродження твого славнозвісного гумору, а з ним до усіх інших твоїх відроджень!

Богдан Жолдак. Брехи. К.: Мост паблішінг, 2011. - 290 с.