Навіть калейдоскопічна мозаїка імен, прізвищ, територій, історичних подій, культурних особливостей  не є перешкодою для схоплення того, що називаємо Zeitgeist i Lebenswelt. Думаю, що книга спогадів Богдана Гаврилишина є подарунком українським інтелектуалам, і зокрема, студентському середовищу -- тим, для яких він накреслює доровкази в майбутнє...

У нас не таким уже багатим є жанр української мемуаристики. Кожна цивілізована нація плекає власну культуру передавання з покоління в покоління пам´яті віків, творення родинних саг, ліній шляхетних родоводів, індивідуальних історій. Залишаюсь українцем - це зразкова модель поведінки для теперішнього покоління українців, ровесників нашої Незалежності, саме на їхню долю випала висока місія творити новий образ України третього тисячоліття. Богдан Гаврилишин є символом успішної української Одіссеї усупереч усіляким несприятливим обставинам і викликам, тому він має право давати уроки цивілізованого комунікування зі світом, вчити гідної національної постави, шляхетності духу, інтелектуальної відваги та аристократизму мислення. Через його спогади, як через краплинку, можна побачити океан бурхливого, тривожного, трагічного, особливо трагічного для українців, ХХ сторіччя, але й водночас століття пошуку компромісів і прощень, діалогу з інакшістю, пошуків порозуміння. Так може писати людина, яка втратила старшого брата Ярослава, Славка, у сталінських тюрмах, але дізналася про це лише через півстоліття і це напередодні Різдва, що його брат став жертвою процесу 59. І через цей трагічний особистий досвід молоді люди мали б глибше усвідомити ціну нашої незалежності. Лише той, кого батько шукав від табору до табору і пройшов 500 кілометрів у чужинецьких лабіринтах, щоб знайти свою рідну кровинку...

Одного дня я отримав повідомлення, що мене прийняли на авіаційне відділення інженерного факультету Університету Торонто. Наступного дня на першій сторінці газети Globe and Mail, яка мала величезний тираж, з´явилася моя фотографія з моїм молодшим другом Василем під заголовком: "Лісоруба-переселенця прийнято до Університету Торонто. Далі було подано довгу історію про моє життя, що базувалася на інтерв´ю, яке у мене взяли напередодні. Дуже несподіваним, а від того ще приємнішим було те, що відвідувачі казали мені: "Молодець, Боб (ім´я, яке мені приліпили в Канаді), ти зробиш щось цікаве у твоєму житті". Той, що дав мені 5 доларів, сказав: "Синку, зроби це для нас. Подивися на мене і моє життя. Я вже не можу його змінити. Але ти можеш зробити щось зі своїм життям, зроби це для нас". Мене вразило, якою людяністю повіяло від цих людей. 

Яскраве, інтелектуально насичене життя, зустрічі з представниками різних культур і цивілізацій, калейдоскопічне мерехтіння географічних назв. Українська інтелектуальна історія останніх десятиліть не мала таких суспільно-значущих і, без сумніву, вагомих як для сучасників, так і для майбутніх поколінь українських читачів, як спогади Богдана Гаврилишина. Ця книга буде читомою!!!

Чому Одіссея? У сучасному глобальному контексті Одіссея є найкращою метафорою мандрівки як форми різних модусів проживання та вкорінення в культурі, а також переселення і вкорінювання в інші культури. Це метафора життєвих траєкторій і мінливих ідентичностей, розповідей про них у часі та просторі як про подію, як про джерело натхнення та осмислення людського буття- в-світі.

Одіссея Богдана Гаврилишина, для нас, українців, і передусім, для студентської молоді - це  не лише зразок як залишатись українцем у глобалізованому світі, повному принад і спонук для здійснення як індивідуальних, так і колективних мрій, проектів та ініціатив, незреалізованих шансів, але водночас це Урок Великого Магістра долання викликів долі і життєвих обставин, це досвід Людини, життєвий світ якої попри мінливість часу та простору, мав чіткі ціннісні орієнтири. Одіссея  Богдана Гаврилишина - це магічна мандрівка в часі та просторі, яка вчить як виходити зі шкаралупи всіляких обмежень, долати кордони та пізнавати світ у всій його великій єдності в розмаїті. Одіссея дарує нам унікальну нагоду насолоджуватися почуттям рідного дому, невичерпним джерелом якого є пам´ять Ітаки, що долає всі політичні, релігійні, інтелектуальні кордони та єднає різні культурні світи в одну велику родину.

Такі книги вселяють віру, допомагають долати кордони відчуження та плекати почуття взаємодовіри, розвивати культуру комунікування з Іншим, іноді, радикально інакшим світом. У цьому спілкуванні з іншими, яких сприймаємо як самих себе, часто Одіссея - це символічне паломництво у внутрішній світ людських можливостей і глибин людської духовності. Таке кожне паломництво може нас зблизити з іншими або віддалити від них, поринути у світ можливостей або заглибитися у власному світі. 

Одіссея - це культурний проект у універсального людського буття у глобальному селі, де кожен має змогу почуватися як вдома.