Вацлав Граб’є — чеський поет і прозаїк, який за свої двадцять чотири роки встиг закінчити університет, відслужити в армії, одружитися й розлучитися, стати батьком сина, навчитися грати на скрипці, кларнеті й саксофоні і бути музикантом найвідоміших празьких джаз-клубів «Редута», «Олімпік» та «Пігмаліон». Він був однією з найяскравіших персон празького богемного життя початку і середини 60-х років, захоплювався Фіделем Кастро, працював бібліотекарем, учителем і журналістом, познайомився з Алленом Ґінзберґом під час візиту останнього до Праги в лютому 1965 року, а два тижні опісля, однієї березневої ночі, задихнувся газом на кухні квартири, в якій мешкав.

Для чеської літератури Вацлав Граб’є став одним з найвідоміших представників чеського бітництва і продовжив лінію розвитку джазової та блюзової поезії, зумівши поєднати набутки модерної американської літератури з традиціями літератури європейської.

Над книжкою працювали перекладач Софія Челяк, художники Володимир Гавриш і Марія Гавриш, редактор перекладу Ірина Забіяка, редактор Ярослав Довган, коректор Алла Журава, дизайнер Денис Овчар. Видання здійснено за фінансової підтримки Міністерства культури Чеської Республіки та Чеського центру у Києві.