Re: цензії

Свіжа книга лірики Ігоря Павлюка, яку відкриває вірш «Вже й небо стемніло – як перша земля на труні», написаний 7 червня 2011 року, а завершує вірш «Насіння», написаний 25 лютого 2017 року.

Книгу можна придбати у видавця Анатолія Петровича Стожука. Електронна адреса: maydan.stozhuk@gmail.com

Ігор Павлюк. Перевізник мрій: Книга лірики. – Харків: Майдан, 2019. – 352 с.

* * *

Вже й небо стемніло – як перша земля на труні.

Струна обірвалася – лінія фронту душевна.

Дивлюся на зорі.

І вічно й дитинно мені.

І чахкає поїзд.

Сміється повія дешева.

Базарна печаль України в мені і кругом.

А даль шоколадна виблискує кров’ю солоно.

І чорт його знає – який там у мене геном

У космосі, що материнське нагадує лоно.

У космосі, де навіть сльози униз не течуть:

Смішна невагомість.

Так легко – що аж нецікаво...

І тане намотана ніч на могильну свічу.

І радість маленька:

На плитці запінилась кава.

Так час надто швидко минає – як літо чуже.

Відходять Додому по духу брати і по крові.

Я диву даюся: мені вже за сорок!..

Невже

Збулися всі сни кольорові?..

7 черв. 11.

НАСІННЯ

Останній відпочинок на Шляху.

Є слава, трохи грошей, трохи волі.

Хтось хату звів, хтось підкував блоху,

На рану друга хтось насипав солі.

Мені земних війнуло п’ятдесят.

А час іде скоріше і скоріше.

Я серцем оглядаюся назад.

Життя було усяке...

Стало віршем.

А вірш ліричний піснею стає.

А пісня, пісня...

Тьохкаючим болем,

Що в ритмі із космічним ручаєм,

Земним волинським лісом, білим полем.

Лінивий вітер котить синій сум.

Старий туман пригадує дитинство.

На шлях людський, немов на ковбасу,

Лягає всяке ідольство і свинство.

А хочеться дитячих неб парчі,

Де чорний сік березової ночі.

А хочеться на тортові свічі,

А не у хлібі,

Як закриті очі...

Все важче світлу радість діставать

Із шахти духу,

Засміятись юно.

І тішитися, як росте трава,

По-християнськи,

Трішечки перунно.

Ідемо глибше.

Вікінг, грек, монгол

У наших землях крутяться від згадок...

Просяк їх кості сивий алкоголь

Розлитий біля церкви чи сільради.

Бодун веселий завжди на кістках.

А на душі – як та весна осіння.

І мій в планету закопають прах,

Не знаючи,

Що я тепер –

Насіння...

25 лют. 17.

Коментарі

comments powered by Disqus

Останні події

13.10.2025|12:48

«Гетьманіана Старицького»: Унікальна виставка відкриває зв´язок між Козацькою добою та сучасною боротьбою

13.10.2025|12:40

«Крилатий Лев – 2025»: У Львові назвали найкращих авторів прозових рукописів

13.10.2025|12:35

Завершується прийом зголошень на Премію імені Юрія Шевельова-2025

13.10.2025|12:21

12 топових видавництв, десятки книжкових новинок та фігура-гігантка Лесі Українки: Україна вдруге на LIBER

11.10.2025|13:07

Засновник Ukraїner Богдан Логвиненко мобілізувався до ЗСУ: "Не бути пліч-о-пліч - емоційно складніше"

11.10.2025|13:02

Вероніка Чекалюк презентує у Відні унікальні "метафоричні карти" для спілкування за столом

09.10.2025|19:19

Ласло Краснагоркаї — Нобелівський лауреат із літератури 2025 року

07.10.2025|17:37

“Тисяча осяйних сонць”: бестселер про долі жінок в Афганістані вийшов українською

06.10.2025|15:47

«Основи» готують до друку три романи Самюеля Бекета до 120-річчя автора

06.10.2025|15:34

Стартував прийом заявок на Премію Читомо-2025 за видатні досягнення у книговиданні

Всі події

Re: цензії

Видавничі новинки

Новини

Ігор Павлюк. "Перевізник мрій"

Коментарі

Останні події

Новини партнерів

Партнери