Книжка наукових розвідок «Тарас Шевченко і польська література: впливи, контексти, адаптації» – ще одне видання літературознавця, доктора філологінчих наук, професора Олександра Астаф´єва, присвячене українсько-польським літературним взаєминам.

Нещодавно він оприлюднив книжку «Українсько-польські літературні діалоги» (Київ: Талком, 2020), в якій простежує діалогічність української та польської літератури впродовж ХІХ і ХХ століть: від романтизму до Ольги Токарчук. Водночас планується друк третього дослідження автора на тему українсько-польських літературних діалогів, яке буде присвячене добі Реформації й бароко. Над усіма цими книжками Олександр Астаф´єв працював останніх десять років і вони стали підсумком його роботи над темою діалогічності української й польської культур і тих навчальних дисциплін і курсів, які він викладав у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, а також в університетах Польщі та Німеччини.

Книжка Олександра Астаф’єва «Тарас Шевченко і польська література: впливи, контексти, адаптації» не була задумана як академічне видання, що всебічно розкриває тему на рівні паралельного зіставлення та контекстуального аналізу творів Тараса Шевченка і польських письменників. Вона «зіткана» зі статей, написаних у різні роки для різних часописів і збірників, у яких, зрозуміло, були свої підходи і до відбору матеріалу, і до його подачі, і до мовного оформлення. Звідси певна фрагментарність текстів, їхня полістилістика, почасти невідповідність певним академічним вимогам.

Автор виокремлює постать Шевченка на міждисциплінарному перехресті, оскільки глобальне поле його поезії, з її неповторним обличчям, національною психологією не розвивалося ізольовано, зокрема, від польських впливів. Тарас Шевченко тісно пов’язаний із багатьма діячами польської літератури, які навчалися й працювали в Україні, зокрема в Київському університеті св. Володимира, шанували його поезії, перекладали їх. Цим можна пояснити подекуди надмірну увагу автора до біографічного матеріалу, різного роду коментарів, деталей.

Крім того, ширші відомості про дослідників, перекладачів творів Шевченка, польських письменників української школи допомагають краще зрозуміти їхній спосіб мислення, оцінки (політичні й естетичні) Шевченкової поезії через призму історичних українсько-польських перипетій і стереотипів. Багато з них (Северин Ґощинський, Юліуш Словацький, Францішек Равіта-Ґавронський, Леонард Совінський, Чеслав Ястшембець-Козловський та ін.) народжені і зростали на українських теренах, що не могло не позначитися на їхньому світогляді.

Часом біографічні паралелі в долях Шевченка і його перекладачів та інтерпретаторів, зіставлення спільних мотивів у творчості допомагають побачити в новому світлі явища, перенести предмет з історичного довкілля в асоціативне поле різних оцінок і думок, збігів і розбіжностей. Такий фоновий план, нам здається, допомагає увиразнити Шевченка, висвітлити його самобутні риси, а сам підхід переростає в міждисциплінарний.

Видання доповнює вибрана бібліографія шевченкознавчих і полоністичних публікацій