16 січня 1810 року у палаці Фонтенбло стається віща подія: згасають всі канделябри, свічники й люстри. Попри зусилля слуг, запалити вогонь не вдається. В цей час у палац до імператора приходить президент Консерваторіуму (національної бібліотеки) барон Бон-Жозеф Дасьє. Його запросив імператор Наполеон, щоб дізнатися, що він знає про Землю Драконів, де живуть козаки, і, зокрема, про автора «Енеїди» Котляревського. Цей твір викликає жвавий інтерес в імператора. Він хоче, щоб книги його супротивників воювали на його боці. Розмова вийшла дразлива й дискусійна, проте ще більше зацікавлює Бонапарта. Барон Дасьє радить імператору не йти на схід, а зайнятися встановленням порядку в Європі. На це імператор зауважує, що шахову партію треба дограти. Бажано з успіхом. І Котляревський з козаками йому в цьому допоможуть.

Він велить мамлюку Рустаму Разі привести до нього шевальє Ричарда Нантейля, відомого в Парижі забіяку й п’яницю, альфонса й підпільного торговця китайським шовком, який більшу частину свого часу проводить у «Таверні святого Луї». Доручає йому відвідати з зашифрованим листом генерала Дотішампа, який проживає на хуторі Народичі Волинської губернії. Ричард бере з собою в дорогу друзів Філіпа Жуо, Анрі Обера й Жака Перро, а також коханку Дені. Їм здається ця прогулянка веселою. Везтиме їх на кареті імператорський візник Ян Мазур із Бидгоща, який знає ті краї. Наполеон присвоює Нантейлю титул графа, який мав його дід Дадіверін. Видає сундук срібла на подорож і супровідні документи. Паралельно Бонапарт відправляє в Україну до генерала бойового офіцера віконта Лефевра.