Книга-дискурс дає безліч сучасних, постфрейдовських інтерпретацій таких вже абсолютно близьких суспільству початку XXI століття понять, як любов і тривожність, прагнення до насолоди і різні психози афекти. Він заглядає в задзеркалля Едіпового комплексу, оцінює гумор де Саду, розкладає по поличках Фрейда і Гегеля. І, загалом, Жак Лакан просто і упевнено говорить про те, що відчуває кожна людина. 

«В XVII Cеммінарі «Изнанка психоаналізу»  Лакан обговорює Фрейда, Маркса та Гегеля, патерни соціальної і сексуальної поведінки, природу та функції наукового знання у сучасному світі. Ці роздуми співпадають за часом із відкриттям факультету психоаналізу у Паризькому Університеті Венсан, подією, яка знову поставило для Лакана питання про місце психоаналітичного знання в університетській системі, і показало зворотній бік питання: який удар наносять університетські знання психоаналізу? Лакан наполягає на тому, що на відміну від психології та психіатрії, психоаналіз працює за межами університетської системи, і у 1964 році він засновує Фрейдову Школу Парижа саме із метою проведення дидактичного психоаналізу та передачі психоаналітичного знання. Чи є ця традиція психоаналітичної освіти, яка відсилає нас до Фрейда, суто випадковою? Чи є причини всередині самої практики психоаналізу, які можуть дозволити його посісти місце знання та функціонувати в університеті? Відповідь Лакана передбачає більш широкий контекст. Вступ та розмова про чотири форми дискурсу є ключовим пунктом лаканівського семінару цього року, навіть якщо він каже про такі різні речі як термодинаміка, Марксизм, гегелівська філософія, випадки Фрейда, Эдипів комплекс та університет», – Расел Грігг, The Translation of «L’envers de la psychanalyse». Bulletin de la NLS. No. 1, 2007. P. 75

Лакан Ж. Изнанка психоанализа. Пер. с фр. А. Черноглазова. М.: Издательство «Гнозис», Издательство «Логос». 2008. – 272 стр.