Написані у першій половині 80-х, коли канон соцреалізму ще здавався непорушним, ці повісті свідчать про намагання автора творити поза тогочасним офіційним каноном.

Запропоновані повісті об’єднані спільною темою любові й вибору в умовах авторитаризму й тоталітаризму. Повість «Вишневі ночі» — це історія кохання енкаведиста й повстанської зв’язкової,  «Панкрац і Юдка» — про кохання німецького офіцера і єврейської дівчини, «De profundis» — про мімікрію радянського митця. Усі ці історії засновані на реальних подіях. У них втілено головний принцип письма Бориса Харчука — мистецька правда має вражати людину більше, ніж життєва. 

Борис Харчук. Вишневі ночі. Панкрац і Юдка. De profundis (три повісті про любов  зраду). – Тернопіль: Джура, 2010. – 188 с.