Трагічне й просвітлене людське життя у новому творі письменника розгортається на тлі сучасної української доби. Автор не звужує оповіді до проблем, з якими стикаємося у сьогоденні, натомість, у майже метафізичному просторі вибудовуючи долі своїх героїв, ставить ті філософські запитання, на які мисляча людина одвіку шукає відповідей.

«Прихована фортеця» Олександра Клименка разом із повістю «Пазл пазлів», яка ввійшла до книжки «Supraphon» (2006), і романом «Коростишівський Платонов» (2010) утворює своєрідне трикнижжя – зі спільними героями, долями, географією.

Володимир Лис у передмові до роману зазначає: «Світ героїв автора «Прихованої фортеці» – багатий і високодуховний, у ньому переплітаються роздуми та музика, тому й слова починають звучати наче в іншому вимірі. Так твориться нова Клименкова внутрішня реальність, яка поставала й у «Пазлі пазлів». А ще виразніше – у «Коростишівському Платонові». Натомість у попередніх творах спостерігалося більше відсторонення від дійсності. Але чи можна відсторонюватися у світі, де живуть великі негідники і зовсім дрібні інтернаціональні мерзотники?.. Тож і мистецтво словотворення, дотичне до філософії і музики, озброєне прихованими й неприхованими цитатами та алюзіями, осмислюється Олександром Клименком у новому романі інакше, аніж у двох попередніх книжках».

Олександр Клименко. Прихована фортеця (роман). – К.: Ярославів Вал, 2014.