Про минуле, котре миттєво перетворюється на теперішнє і визначає майбутнє. «Зміїна сорочка» — філософське осмислення буття, яке відбувається на тлі грузинської міфології, біблійної символіки, пейзажів Персії та Грузії.

З самого ж початку роман вражає: екскурси в історію стародавнього світу, саме бачення цього світу крізь призму століть в певній органічній єдності з сучасністю.

Син шукає свого батька, якого втратив в дитинстві; молодик, який намагається пізнати й відчути своє коріння; чоловік, який усвідомлює пристрасть й природу жіночості… Це роман про кохання й пристрасть, про вірність і дружбу, які долають багато перешкод. Це історія про красу, про чистоту, про те, звідки ти йдеш, хто ти є, що стоїть за тобою. Месопотамія — Персія: це найкоротший шлях. Але саме цей шлях — найдовший, якщо слідувати спогадами. І, звісно, кожен шлях починається в Грузії, й повертаються туди знову.

Все відбувається — тут і зараз, й водночас, поза простором і часом.

Це — перше видання творів Грігола Робакідзе українською мовою.

« Полум’яні смуги легенд та балад сивої давнини неначе вплетені тут у загальну тканину сюжету... І раптом яскравим світлом викарбовується сучасність — магія і реальність, старий та новий світ переплетені тут незвичайним, несподіваним чином... — писав Стефан Цвейг у передмові до першого німецького видання роману Грігола Робакідзе «Зміїна сорочка». — Кожна сторінка роману сповнена яскравими, подібними до балад пасажами надзвичайної, невідомої нам краси, а серцю нелегко визначити, кому воно зобов’язане цими екзотичними дурманними ароматами — письменникові Робакідзе чи самій Грузії...»

«Це проза, яку хочеться пити, яка занурює в емоції, дає насолоду, спонукає до роздумів, кидає тебе між давнім і сучасним, пробуджує бажання, підносить на хвилях і, зрештою, приводить тебе до затишної затоки, а може й до самого себе» , — говорить координатор проекту Ксенія Мацкевич.

Грігол Робакідзе (1880–1962) — грузинський письменник, публіцист, член літературної групи грузинських символістів «Блакитні роги» і громадський діяч. Твори Грігола Робакідзе ще за його життя були популярними в Європі, зокрема в німецькомовних країнах, і водночас забороненими на його батьківщині аж до відновлення незалежності Грузії. І це при тому, що найавторитетніша у світі німецька енциклопедія Брокгауза містить згадку лише про двох грузинських письменників — Шота Руставелі та Грігола Робакідзе... Але у Радянському Союзі ім’я Грігола Робакідзе було під жорстокою забороною — воно й досі практично незнайоме українському читачеві. І це при тому, що у Грузії його вважають «совістю нації», його іменем названо перший грузинський приватний університет та один із центральних проспектів Тбілісі (колишній проспект Дружби народів).

І в літературі ХХ століття Грігол Робакідзе фігура надзвичайно примітна. Він один із небагатьох, хто органічно був пов’язаний із трьома культурами — грузинською, російською та німецькою.

Протягом 1925-1926 років, у Тбіліському журналі «Мнатобі» («Світоч») був опублікований перший роман Грігола Робакідзе — «Зміїна сорочка» (назва роману перекладається ще як «Зміїна шкіра» або «Зміїний панцир»). Його перше книжкове видання побачило світ німецькою мовою з передмовою Стефана Цвейга, який був у захопленні від цього твору.

«Зміїна сорочка» вважається найважливішим твором письменника і є одним із небагатьох, написаних грузинською мовою (Робакідзе писав також німецькою та російською).

Й кипучий Робакідзе пафос
Нам душі потрясав не раз,
Коли тривожив древній хаос
А чи своє доводив право
З’єднати бéзрух і екстаз.
Ніна Васильєва, «Фантастичний кабачок», 1918/ Переклад: Петро Коробчук

Грігол Робакідзе. Зміїна сорочка. Роман — Львів: Кальварія, 2016, - 288 с. Переклад: Гіоргій Арабулі. Обкладинка: Надьожна.