Re: цензії
- 08.05.2024|Віктор ВербичЕпоха і народ – крізь призму долі однієї людини
- 07.05.2024|Ігор ЗіньчукВогонь українства
- 07.05.2024|Ігор ЧорнийШукайте жінку
- 06.05.2024|Віктор ВербичРута Ружин - українська міс Марпл: екскурс у світ двох романів Надії Гуменюк
- 22.04.2024|Ігор ЧорнийРозтікаючись мислію по древу
- 08.04.2024|Ігор ЧорнийЗлодії VS Революціонери: хто кращий?
- 04.04.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоЛеді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
- 03.04.2024|Марта Мадій, літературознавицяФантасмагорія імперського пластиліну
- 28.03.2024|Ігор ЧорнийПрощання не буде?
- 20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наукСвітиться сонячним спектром душа…
Видавничі новинки
- Ольга Полевіна, Еліна Заржицька. "Чи бачать небеса котів"Книги | Буквоїд
- Тара Шустер. "Купи собі той довбаний букет: та інші способи зібратися докупи від тієї, котрій вдалось"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Клариса Пінкола Естес. "Жінки, що біжать з вовками. Архетип Дикої жінки у міфах та легендах"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Станіслав Арсьонов. "Посібник зі щастя. Як наповнити своє життя достатком і радістю"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Лев Ребет. "ТЕОРІЯ NАЦІЇ"Книги | Буквоїд
- Дмитро Савченко. "Вовки Да Вінчі"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. Чимчикун. "Історії Країни НаДобраніч"Дитяча книга | Буквоїд
- Франц Верфель. "Винен не вбивця… Зустріч випускників"Книги | Буквоїд
- Таня Стус. "Проростання"Проза | Буквоїд
- Дарія Піскозуб. "Машина"Фантастика | Буквоїд
Re:цензії
Як виглядає поет, який має рацію
Адам Загаєвський. 120 віршів/ З польської переклав Віктор Дмитрук. – Львів: Кальварія, 2011. – 160 с.
Склалося так, що вперше цілісне уявлення про Адама Загаєвського у мене склалося як про есеїста. 2008 року у львівському видавництві «Кальварія» вийшла книга есеїстики Адама Загаєвського під назвою «У чужій красі» в перекладах того ж Віктора Дмитрука. Вірш з одноіменною назвою був поміщений у поетичній збірці «Лист. Ода до множинності»:
Тільки в чужій красі
знаходимо втіху, в чужій
музиці і в чужих віршах.
Тільки у інших існує спасіння,
хоча б смакувала самотність, як
опіум. Інші не є пеклом,
якщо їх побачити вранці, коли
мають чисте чоло, яке вмили сни.
Тому й думаю довго, якого
вжити слова, він чи ти. Кожне він
це зрада якогось ти, але
за це в чужім вірші вірно
чекає холодна розмова.
Книга віршів, перекладена і укладена Віктором Дмитруком, одним із найталановитіших українських перекладачів з польської, є своєрідним введенням у поетичний світ Адама Загаєвського. У книзі в хронологічній послідовності подані вибрані вірші з 8 збірок поета, починаючи від збірки «Комюніке» (1972) і закінчуючи віршами зі збірки «Невидима рука» (2009), включаючи, звичайно, найвідомішу поетичну книгу Загаєвського «Їхати до Львова» (1985).
Адам Загаєвський – один із найпомітніших сучасних польських поетів, який народився у Львові 1945 року. Відразу після народження сина батьки виїхали зі Львова. Дебютував своїми віршами 1967 року. Один із поетів т.зв. Нової Хвилі. 1972-го вийшла перша збірка «Комюніке». З 1982 про 2002 рік жив на еміграції. З 2002 року живе у Кракові. Тема втраченої батьківщини є однією із центральних у поетичному світобаченні Адама Загаєвського. Поляки вбачають у Загаєвському потенційного нобеліянта. Поетичний світогляд автора пройшоа еволюцію від поколіннєвого бунтарства до високого поетичного традиціоналізму я к противага засиллю масової культури. Так трактують Адама Загаєвського польські літературні довідники.
Мене ж більше цікавить не довідка, хоча її треба знати, а манера думання Загаєвського. Він є одним із найцікавіших поетів-філософів, хоча до самої філософії (як науки) у нього напівіронічне ставлення: „Пробую зрозуміти // великих філософів – найчастіше мені вдається // вхопити лише клапті думок їх дорогоцінних“ («Автопортрет»).
Поетичні монологи Адама Загаєвського спонукають спонукають до діалогу-опонування. Не знаю, чи така форма завжди буде приємною і сподіваною для самого автора, але інакшої я собі не уявляю бесіди з цим поето-філософом чи філософо-поетом. Авторська манера оповідна, прозаїчна (швидше, малопоетична). Його треба читати уважно, аби скласти перед очима ту цілісну картину, як вона задумувалася Загаєвським. В протилежному випадку Загаєвського можна зробити автором фрагментів. Його вірш в цілому описово-статичний або кінематографічно-динамічний, але і той, і другий тримаються на стрижневій метафорі (інколи вона є самодостатньою, здебільшого виступає квінтесенцією вірша): „Хто не знайшов притулку // У великім, шукає малого. Найменшим зерням // Маку на світі є Бог. Розпирає // Його велич“ («Кʼєркегор про Гегеля»); „Гіркий чай смакує, // як біблійні пророцтва“ («Поразка»); „(…) чому кожне місто // мусить стати Єрусалимом, і кожна // людина євреєм (…)“ («Їхати до Львова»); „Якщо, однак, Бога немає і жодна сила // не поєднує різних елементів, // то чим є слова і звідки береться їх // внутрішнє світло?“ («Розмова з Фрідріхом Ніцше»); „На світанку міста не належать нікому // і імен не мають“ («На світанку»); „Нічого один про одного ми не знали, // бо ж ми були друзі“ («Блиск ліхтарів»); „Не в музиці, не в картинах красивих, // не в мужності і великих діяннях, // не в любові навіть є мудрість, // а в усіх речах цього світу, // в землі і в повітрі, в болі й мовчанні. // Вірш затримати може відлуння бурі, // наче мушля, якої торкнувся // Орфей, тікаючи. Час життя забирає // і віддає пам´ять, злотисту від пломенів, // чорну від жару“ («Мушля»); „Прагну повної зосередженості, якби я знайшов її, // мабуть, перестав би дихати“ («Кімната, в якій я працюю»); „Метелики не мають традицій. // А ми повинні умерти“ («Прийшла весна»); „Вірш повинен кінчатися краще, // ніж життя. Для того він є“ («Прийшла весна»)… Власне, кожен його вірш є бесідою на філософсько-екзистенційні теми, в якому має значення не той чи інший образ, картина чи характер, а цілісне враження, цілісне сприйняття говореного. Себто, я перечу самому собі. Але самозаперечення, здебільшого, є формою руху вперед. Принаймні, в такому варіанті ця художня особливість виступає у самого Загаєвського.
Чого мені не вистачає в перекладах Віктора Дмитрука? Оригіналу. Все-таки, переклад поетичний повинен мати поряд оригінал, аби звірити, відчути, наблизитися. Особливо таких авторів, як Адам Загаєвський. Поетичність, новизну, пластичність його віршів можна відчути лише в оригіналі, і се той недолік, на який в майбутньому видавництву треба зважати, і не йти на такий спрощений варіант знайомства із поетичною творчістю. Економимо на папері, але втрачаємо на цілісности і оригінальности прочитання. Але це зауваги не до перекладача, а до форми подачі перекладу.
Сам поет мене не розчарував. Він змусив мене на звичні речі подивитися його очима. І ще раз задуматися. Вкотре. Над тим химерним плином, який іменуємо, не відаючи, життям…
Коментарі
Останні події
- 17.05.2024|14:06Оголошено короткий список VI Всеукраїнського літературного конкурсу малої прози імені Івана Чендея
- 10.05.2024|18:25ВСЛ оголосило передзамовлення на книжку Сергія Руденка "Анатомія ненависті. путін і Україна"
- 07.05.2024|08:2711-12 травня у Львові відбудеться Coffee, Books & Vintage Festival #4
- 03.05.2024|13:07Видавництво "Комубук" відкрило передзамовлення на новий роман Софії Андрухович "Катананхе"
- 02.05.2024|06:31У Києві відкриється виставка фоторобіт Максима Кривцова
- 30.04.2024|08:08100 найкращих книжок фестивалю «Книжкова країна»
- 27.04.2024|18:07Культовий роман Любка Дереша "Культ" вийшов у ВСЛ
- 26.04.2024|22:21Визначено переможців Всеукраїнського конкурсу "Стежками Каменярами"
- 26.04.2024|22:11Фредерік Верно: "Тільки пишучи картину чи роман, втамовується внутрішній голод"
- 26.04.2024|13:27У Конотопі з’явилася вулиця імені Дмитра Капранова